Пушкін із сновидінь
Київський музей російського мистецтва у співпраці з Київським музеєм О. Пушкіна презентував виставку «Во сне я видел Пушкина...» Експозиція представлена серією робіт відомого ілюстратора та дослідника творчості великого російського поета Миколи Кузьміна (1890 — 1987). У виставкових залах можна побачити понад 100 творів художника: представлені як цілком завершені роботи, так і «чорнові» ескізи й варіації якоїсь однієї теми, що свідчить про творчий пошук художника, його намагання витлумачити тему не тільки «з першого погляду». Серія експонатів доповнюється книжковими виданнями різних років, що містять знамениті ілюстрації М. Кузьміна. Більшість експонатів належала київському колекціонеру, відомому пушкіністу Якову Бердичевському. Свого часу ці твори йому були подаровані родиною художника, а згодом, у складі колекції Бердичевського, стали основою новоствореного музею О. Пушкіна.
Справжня слава до М. Кузьміна прийшла у далекому й страшному 1933 році, коли він створив напрочуд тонкий і точний графічний коментар до «Євгенія Онєгіна». У ньому проявився не тільки справжній талант ілюстратора, а й неабиякий хист дослідника, що дає своє оригінальне бачення й трактування тексту. К. Чуковський так відгукнувся про цю роботу: «Сюїта ілюстрацій М. Кузьміна до «Євгенія Онєгіна» входить органічно в пушкінський текст і утворює з ним єдине ціле. Важко відмовитися від думки, що Пушкіну вони прийшлись би до душі...». Згодом майстер неодноразово повертався до пушкінської тематики, створивши таким чином цілу низку тонких натяків, красномовних облич та сцен, що мають виразні прикмети часу. Манера його письма навмисне наближена до зразків тієї пори та малюнків самого Пушкіна й входить до золотого фонду образотворчої пушкініани. Втім, виставка не обмежується лише пушкінською тематикою — тут присутні також ілюстрації до творів М. Гоголя, Ю. Лермонтова, М. Салтикова-Щедріна, І. Крилова, інших письменників.
Відкриття виставки приурочили до дня пам’яті російського поета (за старим стилем). Охочих помилуватися графікою Кузьміна зібралося чимало — просторі зали музею ледь вмістили всіх гостей. Однак, що виразно впадало у вічі, публіка була переважно, як на вечірці «Для тих, кому за...» Молодь цілковито проігнорувала подію. Можливо це один iз наслідків зменшення акцентованої уваги до російської літератури в школі, а можливо, це говорить лише про «недозрілість» потенційних молодих відвідувачів, адже просте прочитання навіть такого генія, як Пушкін, не у всіх викликає бажання глибше ознайомитись з тематикою та скласти цілісне уявлення про неї, як про феномен. Як би там не було, а публіка прийшла «за інерцією» та фаховою приналежністю. Ситуація з прогнозованою кількістю реальних відвідувачів непокоїть і організаторів, які щосили закликали приводити у зали всіх своїх знайомих. Не потурбувались вони й про елементарні прес-релізи для журналістів, пропонуючи від руки переписувати інформацію з листочків «за склом». Таке нехтування цілком невиправдане, адже «текст без контексту» давно вважається моветоном. Натомість Посольство Російської Федерації нагородило Київський музей російського мистецтва грамотою, очевидно, відзначивши цим внесок закладу у пропагування своєї національної культури.
