Між Сціллою і Харібдою

Живописний проект, що його демонструють у Палаці мистецтв, об’єднав митців із Києва, Львова, Тернополя, Одеси, Харкова і Гданська, які у формальний спосіб розвивають українську художню традицію, тематично не прив’язуючись до національної історії, етнографії, побуту. Автор ідеї проекту — кандидат мистецтвознавства, викладач Львівської академії мистецтв і художник  Галина Новоженець, яка представила публіці полотна Андрія Ментуха, Петра Гончара, Віктора Погорєлова, Сергія Савченка, Романа Романишина та Дмитра Стецька і сама як живописець взяла участь у показі.

«Ідея такої експозиції визріла у мене півтора року тому, — розповіла «Дню» Галина Новоженець. — Як сучасний художник і викладач живопису відвідую велику кількість виставок і стверджую, що в Україні є дуже багато високопрофесійних художників. Але в наше, українське, мистецтво поступово переміщається те, що, припустимо, 20 років тому було в Німеччині й Австрії, потім у Польщі... І ми тішимося, що робимо великий крок у мистецтві. Але ж губимо оту свою національну лінію... Вважаю, що для того, аби бути модерним, прогресивним, сучасним, не обов’язково йти по чиїхось слідах. Треба сказати своє слово!  Я зібрала авторів з різних міст України, і, до речі, навіть зібрати тих авторів було непросто, бо не є так багато майстрів, котрі би ставили собі за завдання проблеми розвитку української художньої традиції в живописі. Власне, не на рівні теми, не на рівні етно, а суто формального порядку. Мені б дуже хотілося, щоб українське мистецтво мало своє обличчя і при цьому було б абсолютно модерним, інтегрованим у європейське. Я як викладач Академії мистецтв, звичайно ж, не хочу бачити українське мистецтво тільки на рівні «шароварщини», але все ж хочеться, щоб на професійному рівні воно мало український код».

За словами Галини  Новоженець, вона хотіла розпочати проект з показу у Києві, але, на жаль, це не вдалося, бо у столиці «все надто комерціалізовано». Попри це, каже, й надалі розвиватиме саму ідею — запросить до участі у проекті інших цікавих митців, зокрема 30-40-річних, і намагатиметься представити експозицію не лише у Львові — в інших містах, щоб привернути загальну увагу митців до цієї теми, до напряму проекту.

На відкриття виставки «У пошуках ідентичності» прийшло багато людей. Серед присутніх — мистецтвознавці, історики мистецтва, художники, викладачі Академії мистецтв, видавці, письменники, але не тільки.

«Враження від виставки у мене надзвичайно позитивні, тому що, як на мене, вони мають одну дуже велику перевагу — начебто пройшли між Сціллою і Харібдою, — говорить професор Львівської музичної академії Любов Кияновська. — У представлених творах — свіжі ідеї, дуже цікаві концептуальні рішення, також полотна мають винятково позитивну кольорову гаму. На мою думку, це прорив у наступний стиль, який ми не називатимемо постмодерном, і він матиме іншу, творчу і будуючу, ідею. Мені здається, що і в музиці зараз відбуваються аналогічні процеси. Передовсім, це те, що робить наш геніальний Мирослав Скорик. Також — Віктор Камінський, Олександр Козаренко, Богданна Фроляк, Юрій Ланюк, Остап Мануляк... Вони, власне, теж ідуть таким шляхом, а не чистим (тупим) авангардом, шукають отого поєднання минулого із викликами сучасності. Тому в них є і мелодія, і мелодична ідея. Якби мені запропонували зробити музичне оформлення до експозиції, я б запропонувала «Гобойний концерт» Скорика, також — кантату Камінського «Чигрине. Чигрине», а ще — камерну кантату «П’єро мертвопетлює» Козаренка, прем’єру котрої співав незабутній Василь Сліпак».

«Мистецький проект «У пошуках ідентичності» реалізується у Львові після великого показу «Шоу обіцянок» з принципово іншою культуротворчою програмою, де сучасний мистецький процес розкривався, як такий собі ринок ідей щодо різних, часто абсурдних, суспільних запитів, — зазначає професор мистецтвознавства Роман Яців. —  Натомість у програмі Галини Новоженець, кураторки цієї виставки семи українських авторів, закладений фундаментальний концепт Ідентичності як важливого фактору, націленого творчого пошуку смислів у новочасних мистецьких формах. При такому баченні природи творчості естетична складова мотивується духовними та етичними чинниками як невід’ємними конструктами авторського світогляду. Це добре відчувається на творчості кожного з учасників мистецького проекту, при всіх відмінностях їх поглядів на формально-образну мову, на методологію малярства. Через те мистецтво Гончара, Ментуха, Новоженець, Погорєлова, Романишина,  Савченка та Стецька мовби перехоплює важливі траєкторії етногенетичної інформації, тих синкретичних посилів, які і формують інтеграли традиції — духовно-світоглядної, етичної, сакральної. Через відповідну колекцію експонованих творів глядач матиме змогу замислитися над тими ускладненими трансформаціями мислення, що притаманні відомим постатям сучасного національного українського мистецтв».

Оцінити фундаментальний концепт Ідентичності у проекті Галини Новоженець, представленому у львівському Палаці мистецтв, можна до 6 серпня.