Між «розчинити» і «вирішити»

У львівському Музеї модернізму відкрилася виставка Олени Турянської «Розчинення». Оригінальна назва проєкту Solutio апелює до попередніх роздумів авторки (виставка з аналогічною назвою в галереї Closer, Київ, 2015), але також акцентує багатогранність поняття, закодованого в назві проєкту.

Solutio – з латини одночасно «розчинити» і «вирішити». В напрузі між цими двома поняттями Олена Турянська і шукає свою стежку, а в презентованому проєкті – ніби пропонує відвідувачам намацати й свою. Світло і темрява, їхня взаємодія, рух людського життя в часі й просторі, а також часопростір, гравітаційне поле, яке ми творимо своїми життями – ці категорії не вперше постають як точки зацікавлення художниці в її творчій практиці.

«Твори Турянської – це щось між реєстрацією і семантичним наповненням, – коли не до кінця є тим чи іншим, але водночас не є ані тим, ані іншим. Це щось поміж, щось, до чого неможливо доторкнутися, хоча ілюзія такої можливості є, існує на стику, в моменті наближення, але не в досяганні, тобто не конче в досягненні», – зазначила мистецтвознавиця та дослідниця Анна КОСТИРКО.

Роботи художниці водночас відтворюють і створюють світ. Її не цікавить дрібне, але вона дуже уважна до дрібниць. І тому в її проєкті відбувається перенесення і перетворення (навіть коли йдеться, здавалося б, про «просте» зображування). Це завжди мандрівка в себе, тут не вдасться лишень пройти повз.

Вона спостерігає за великим – за часом і простором. Можливо, тому її чорний затягує, як чорні діри. Але авторка не боїться вдивлятися в світову темряву і виміщаючи її з вугіллям, у власній таємничій техніці, врешті обертає її на світло. В цієї мандрівки немає конкретного пункту призначення; її призначення – досвід переходу. Рух як спроба розірвати зв'язок із простором. Знерухомленість як інтенсивне переживання часу.

Сама художниця твердить, що це – один із найбільш «логоцентричних» її проєктів: у ньому вона спирається на вірш «Епітафія» американської поетки Мерріт Меллой 1985 року. Компілюючи дві версії перекладу, мисткиня створює свою власну, третю, та інкорпорує текст у візуальний вимір, висікаючи його в традиційній для неї формі.

Оглянути проєкт Олени Турянської «Розчинення» в Музеї модернізму можна до 31 жовтня.