Аби лихо кондукторові
У розгорнутому вигляді прислів'я, що народилося в середині нашого століття, лунало так: "Аби лихо кондутору - куплю квиток і піду пішки". Вже дуже хотілося накапостити людині, що з самого ранку зіпсувала тобі настрій. Вискочиш на повітря і довго не можеш віддихатися. Якщо не тобі особисто нахамили, то рикошетом сморідні слова все одно обляпали з ніг до голови.
Цікаво знати, хто наймався у кондуктори? Люди, яких не брали на заводи та в установи через незакінчену початкову освіту та жовчний характер.
Йшли роки. Другу найдавнішу трамвайно-тролейбусну професію ліквідували, замінили касами-автоматами, потім компостерами. Мов, совість пасажира - кращий контролер.
Ще б пак, тримайте кишеню ширше! Проїхати "зайцем" у міському транспорті стало справою честі, доблесті та геройства несвідомих студентів та нормою поведінки чи не кожного пасажира. Особливо, коли в інститутах почали місяцями затримувати стипендію, а на заводах і у конторах - зарплату.
Отут трамвайно-тролейбусна влада й пригадала скасовану армію кондукторів. У салонах з'явилися люди з пластиковими "бляхами" на грудях, з пачкою квитків у руках, ввічливі та інтелігентні. Не лише жінки, але й чоловіки. Ти йому гроші протягуєш, а він тобі у відповідь "спасибі" каже. Приємно просто привітатися, про погоду поміркувати, про поезію, про матерії, що звеличують душу.
А якщо зупинка довга, то й лекцію послухаєш. Про нові віяння у флексіях давньофранцузької, про досягнення сучасної кібернетики, заснованої на ідеях, що зародилися у Києві та інших столицях країн СНД.
Загальноосвітньому цензу теперішнього загону столичних кондукторів-контролерів міг би позаздрити колишній галузевий НДІ. Доктори наук, інженери із значним виробничим стажем, викладачі літератури, майстри заводу "Арсенал", токарі, фрезерувальники з заводів імені Артема та мотоциклетного.
Настав час, мабуть, комплектувати маршрути за першими професіями кондукторів. Скажімо, на 21-й трамвай з Воскресенки до Подолу набирати лише безробітних викладачів технічних вузів, на 30-й тролейбус з Троєщини до метро "Петрівка" приймати гуманітаріїв, що позбулися куска хліба. Нехай студенти під час руху дістають кваліфіковані консультації, а на зупинках складають заліки. Найдисциплінованіші молоді люди, що накопичили значну пачку закомпостованих квитків, здобудуть право на оцінку в заліковці без додаткової співбесіди.
Не завадило б поставити на робочі місця кондукторів портативні токарні та фрезерні верстати. Щоб фахівці кваліфікації не втрачали, однією рукою продавали квитки пасажирам, а другою виробляли корисну продукцію. Бо заводи з фабриками продовжують закриватися, і скоро не лише машини й механізми, а й гайки з болтами та шурупи зі скріпками доведеться з-за кордону експортувати. Кожен день - одні й ті ж новини. То завод, що скоротив штат з 30 до 6 тисяч працюючих, перейшов з п'ятиденки на триденку - немає замовлень. То технічний вуз скасував заочне відділення.
Чого ж це вони так діють? Не інакше, аби позлити кондуктора. Щоб інженери з викладачами перестали сподіватися на роботу за основним фахом і зубами трималися за можливість кататися безкоштовно містом.
