Справа національної ваги

До редакції надійшов відкритий лист симиренкознавців Петра Вольвача та Миколи Ковальчука до президента НААН України академіка Я. М. Гадзала. Публікуємо звернення науковців, занепокоєних долею симиренківської спадщини, з невеликим скороченням.

...Нас цікавлять відповіді на такі важливі запитання:

1. Як академічна аграрна наука і садівнича спільнота України збирається вшановувати таку знакову не лише для України, а й для всього світу подію — 130-річчя від створення першої на теренах колишньої Російської імперії наукової садівничої установи — Помологічного розсадника Л. П. Симиренка?

2. Чому саме напередодні двох важливих для України та вітчизняної садівничої науки дат: 130-річчя від дня створення всесвітньо відомого Помологічного розсадника садівничого генія України Л. П. Симиренка та 125-ї річниці народження його сина й учня, професора Володимира Симиренка — творця Мліївської садово-городньої станції та Всесоюзного інституту південних плодових і ягідних культур (нині — безіменний інститут садівництва НААН у Києві), — ліквідується єдиний у Європі Інститут помології ім. Л. П. Симиренка НААН України, створений на родинній симиренківській садибі «Платонів хутір»?

3. Які заходи впродовж останніх 20 років вживало керівництво НААН України та провідний профільний інститут садівництва для покращення діяльності Інституту помології ім. Л. П. Симиренка і зміцнення наукового потенціалу цієї важливої для нашої держави історичної науково-дослідної установи? Мусимо нагадати, що за задумом професора Володимира Симиренка, саме створений ним Інститут мав би відповідати за підготовку наукових кадрів для дослідної мережі всієї країни.

4. Чому Академія наук та підпорядкований їй Інститут садівництва так протидіють наданню йому імені організатора, першого керівника і наукового ідеолога садівничої науки всього Союзу, знищеного на творчому злеті геніального українського ученого-садівника та організатора науки професора В. Л. Симиренка?

Наступного року виповнюється 80 років від його трагічної загибелі у сталінсько-беріївських таборах. І ця трагічна для садівничої науки дата є справжнім лакмусовим папірцем для перевірки нашої моральної зрілості, порядності й відповідальності перед історією, своєю совістю, пам’яттю цього видатного ученого — кришталево чесної, високопатріотичної та відважної людини. У боротьбі за наукову істину він загинув, захищаючи честь української науки, віддав найдорожче — своє життя.

Отже, всім тим, хто цього ще не усвідомив, нагадаємо пророчі та високоморальні слова видатного російського мислителя П. Я. Чаадаєва, звернені до нащадків: «Я уверен, что наступит время, когда у нас всем и каждому воздастся должное, но нельзя же между тем видеть равнодушно, как современники бесчестно прячут правду от потомства» (1854 р.)...

5. Постає ще одне, цілком закономірне запитання: чому Національна академія наук, яка випустила десятки монографій про діячів вітчизняної науки, досі не наважується здійснити публікацію вибраних наукових праць двох садівничих геніїв України, основоположників унікальної української садівничої школи Левка та Володимира Симиренків? Про професора Володимира Симиренка в Україні дотепер не видано жодної наукової монографії. А монографію про життєвий і науковий шлях Левка Симиренка, українського ученого-садівника світового виміру, підготував науковець, не пов’язаний ні з Академією, ні з Інститутом садівництва. Та й перевидання знищеної більшовицьким режимом фундаментальної праці «Крымское промышленное плодоводство» та інших видань здійснили також не науковці академічної структури. Як багатолітні дослідники величного творчого спадку Симиренків, за умов підтримки, ми готові долучитися до цієї важливої державницької праці.

6. Не лише вузьке коло симиренкознавців, а й широку наукову громадськість України та діаспорного світу цікавить також позиція керівництва НААН України щодо збереження, подальшого розвитку і зміцнення відомої в науковому світі симиренківської садиби «Платонів хутір» як колиски славетних українських економістів, підприємців, фундаторів вітчизняного машинобудування, кораблебудування, цукрової промисловості, основоположників промислового буряківництва та унікальної української наукової садівничої школи, великих українських патріотів і меценатів української культури, авторів українського національного капіталізму з людським обличчям. Тож чи буде Академія долучатися до цієї проблеми справді державної ваги?

7. З огляду на історичну цінність симиренківської садиби «Платонів хутір» та її загальнонаціональне значення, чи передбачає НААН України роздержавлення і подальшу приватизацію земель та всієї господарської інфраструктури Інституту помології ім. Л. П. Симиренка? Адже майже вся земля, якою володіє Інститут помології, та більшість споруд — це колишня приватна власність Симиренків. Виходячи з державницьких інтересів, симиренківська садиба, її земельні угіддя і вся господарська інфраструктура мають бути збережені й стати складовою частиною Національного історико-культурного заповідника «Родина Симиренків».

Чи готова Національна академія аграрних наук підтримати цю ідею? Якщо так, то місцева влада, всі черкащани й городищенці, наукова спільнота України та особисто ми підтримаємо вас у цій справі національної ваги.

З повагою

Петро ВОЛЬВАЧ, академік УЕАН, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кавалер ордена «За заслуги», лауреат премії ім. Л. П. Симиренка НАН України, стипендіат Президента України, симиренкознавець

Микола КОВАЛЬЧУК, заслужений діяч культури України, симиренкознавець