Віктор ПЕТРЕНКО: "Ми не повинні боятися приватних телерадіокомпаній"

17 червня Рада національної безпеки й оборони України розглянула питання про формування інформаційного простору країни. Формально рішення Ради не було доведено до відома широкого загалу та зацікавлених осіб, тому судити про нього можна лише з окремих висловлювань учасників. За словами секретаря РНБ Володимира Горбуліна, визнано "практично незадовільною" роботу міністерств інформації та зв'язку, а також Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (НРТРМ). Міністр інформації Зиновій Кулик, у свою чергу, заявив, що НРТРМ "дано термін на активізацію своєї роботи". А наш кореспондент звернувся до її голови Віктора Петренка з проханням прокоментувати ці повідомлення.

- Рішення Ради національної безпеки із цього питання я не бачив. Звідки взялася така фраза (про активізацію роботи), не можу сказати. Водночас діяльність Нацради з питань телебачення та радіомовлення, справді, було піддано серйозній критиці з боку Президента. Передусім, Президент висловив незадоволення тим, що в телерадіопросторі України ще дуже багато порушень законодавства: законів про рекламу, про авторські та суміжні права тощо. Мається на увазі недотримання законодавчо визначеного співвідношення національного і закордонного продукту на деяких каналах, засилля низькопробної продукції, велика кількість західної реклами, коли майже немає реклами вітчизняних виробників. Президента хвилювала повільна реалізація положень Закону про державну мову: сьогодні ще багато телекомпаній здійснюють мовлення російською мовою, а, приміром, на радіостанціях переважає англомовна музика.

Міністр інформації Зиновій Кулик відзначив на засіданні, посилаючись на дані урядової комісії, факт засилля на інформаційному ринку України приватного капіталу. Як ви прокоментуєте його висловлювання про те, що "державі не все одно, на які гроші створено приватні видання і які політичні завдання вони виконують?"

- Що стосується телебачення, то, справді, із трьох загальнонаціональних каналів у нас нині лише один державний. А хіба в нас є сьогодні інший вихід? Ще донедавна ці канали були в руках держави. І до чого це призвело, із хронічним їх недофінансуванням? Минулого року, якщо пам'ятаєте, колектив концерну РРТ страйкував. І сьогодні Національна телекомпанія України заборгувала йому декілька десятків мільйонів гривень за використання технічних потужностей. Практично РРТ нині існує за рахунок того, що йому платять недержавні телекомпанії. Тому сьогодні або треба взагалі закрити наші національні телеканали, або держава має серйозно працювати над фінансуванням цієї галузі.

З іншого боку, свого часу ми зруйнували монополію партійно-державних ЗМІ. Чому ж ми сьогодні дивуємося, що в нас існують приватні видання? А якими вони мають бути? Якщо ми проголосили курс на ринкові відносини, то чому нас це лякає? Я вважаю, що існування і друкованих видань, і телерадіокомпаній, заснованих фізичними особами, - то не є смертельне. Важливо, аби вони дотримувалися закону. А закон має однакове ставлення і до державних, і до недержавних видань.

- Що означали слова Зиновія Кулика про "журналістське кілерство"?

- Він мав на увазі, що йому начебто відомі факти про те, що деяким журналістам замовляють матеріали і вони методично "довбають" певну людину. Як то кажуть, "убивають словом" конкретну посадову особу, конкретного державного або партійного лідера.

Про те, що вітчизняні журналісти небезпечні для країни, не було мови. Ішлося тільки про те, як узагалі розвивається ситуація в інформаційному просторі України. Чи не є деякі процеси руйнівними для безпеки країни? Звичайно, так воно і є. Скажімо, якщо ми будемо повільно розгортати свою діяльність, сусідні держави захоплять телерадіочастоти у прикордонних областях. Адже все це координується у світових масштабах. Якщо ми на ці частоти не претендуємо, то їх заберуть інші. Або, приміром, свого часу ми запізнилися із заявкою на оптимальне розміщення інформаційного супутника на орбіті, виходить, тепер зона мовлення українського супутника буде обмеженою. А те, що ми сьогодні фактично не маємо власних кореспондентських пунктів за кордоном, також завдає величезної шкоди інформаційним інтересам країни. Є і ще низка ухвалених свого часу на державному рівні непродуманих рішень, які завдають шкоди нашій країні. Про що я й говорив на засіданні Ради національної безпеки. Я вважаю, що необхідна кардинальна перебудова діяльності тих структур, які можуть впливати на стан в інформаційному просторі країни.

Юрій НОВОСЕЛЬЦЕВ, Наталія ЛІГАЧОВА, "День"

Відомості про засідання СНБ, якими поділився з журналістами міністр інформації Зиновій Кулик (17 липня), свідчать про прагнення влади взяти під жорсткий контроль інформаційний простір країни. За словами пана Кулика, урядова комісія відзначила значну присутність на інформаційному ринку іноземного капіталу, а також те, що близько 80% газет є приватними. Міністра це тривожить, що легко зрозуміти, адже загальновизнано: численність приватних видань є основним фактором, що забезпечує реальний плюралізм у суспільстві, а фінансування з-за кордону дозволяє ЗМІ бути незалежними від місцевих кланів.

Зрештою, на думку Зиновія Кулика, у країні взагалі немає незалежних друкованих видань, оскільки всі вони користуються пільгами зі сплати ПДВ або дотаціями на розповсюдження. Він міг би додати, що журналісти все ще безоплатно ходять державною землею й дихають державним повітрям. Годі жартувати - міністр інформації просто констатує, що в розпорядженні держави є зашморг за допомогою якого будь-яке видання можна поставити на коліна. Існують й інші засоби, простіші. Це добре відомо в редакціях, які безперервно вимотують нескінченними перевірками всіх мислимих відомств, включаючи СБУ. Наш "День", наприклад, зазнаав уже десяток таких нашесть.

Було б небезпечним спрощенням уважати, що влада прагне встановити контроль над ЗМІ з прицілом "усього лише" на виборні кампанії 1997-99 рр. Хоча ця тактична мета, безперечно, мається на увазі. Стратегічна ж задача набагато ширша. Мова про встановлення тотального контролю над суспільством. Всерйоз і надовго.

Валерій ЗАЙЦЕВ, "День"