Про помсту системі

Екватор офіційної передвиборчої кампанії вже позаду. І якщо на її початку стабільно протягом тривалого часу лідерство в президентському рейтингу зберігала лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, то на сьогодні ситуація змінилася. Різні соціологічні опитування свідчать, що на перше місце вийшов шоумен Володимир Зеленський. Звичайно, до всіх подібних опитувань потрібно ставитися з пересторогою, однак окреслимо найсвіжіші результати Центру Разумкова, які були оприлюднені 20 лютого.

Серед усіх респондентів за Зеленського збираються проголосувати 17,5% (серед тих, хто має намір брати участь у виборах — 19%). Приблизно рівні шанси вийти до другого туру виборів мають Петро Порошенко (відповідно 13,1% і 16,8%) і Юлію Тимошенко (відповідно 11,5% і 13,8%). За Анатолія Гриценка мають намір проголосувати 5,9% усіх респондентів і 7,3% тих, хто прийде на вибори, за Юрія Бойка — 6,3% і 7,1%, відповідно; за Олега Ляшка — 4,3% і 4,8%, відповідно. Кожен з інших кандидатів набирає менше 3%. 

Так само змінюються і прогнози міжнародних букмекерів. Вірогідність перемоги Зеленського дедалі збільшується, але все одно він поки поступається діючому президенту. Отже на думку аналітиків міжнародної букмекерської контори Bwin, коефіцієнт на перемогу Петра Порошенка становить 2.00 (glavcom.ua). Ймовірність успіху Зеленського оцінюється коефіцієнтом 2.70, а Тимошенко — 4.00. Прогнози букмекери несуть фінансову відповідальність за свою оцінку шансів претендентів на перемогу.

Останні виборчі тенденції обговорюємо з керівником Департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерієм ГОНЧАРУКОМ.

«СПРОГНОЗУВАТИ, ХТО ВИЙДЕ ДО ДРУГОГО ТУРУ, НАРАЗІ СКЛАДНО»

— Останні рейтинги КМІСу і Центру Разумкова схожі за розташуванням кандидатів, зокрема першої трійки, але цифри у них дещо інші. Заява Зеленського про те, що він буде балотуватися і навпаки відмова від балотування Вакарчука і в деякій мірі Рабіновича, додала голоси Зеленському. Але найголовніше, Зеленський сконцентрував на собі протестний електорат, так званого аполітичного виборця, тому що є негативне ставлення до всіх українських політиків, як провладних, так і опозиційних. Причому опозиція у нас достатньо строката — так звана демократична і проросійська. Значна частина виборців не сприймає ні тих, ні тих. Складно сказати наскільки стійким є виборець Зеленського і чи дійде він до виборчої дільниці в тій кількості, який показує його сьогоднішній рейтинг. Плюс потрібно враховувати, що останні соціологічні опитування були до 8 лютого, тобто до того, як остаточно стало відомо хто балотуватиметься в президенти. Наприклад в останньому списку ми бачимо Надію Савченко, яку ЦВК зрештою не зареєструвала як кандидата. Також рейтинг Центру Разумкова показав, що в списку є Юрій Тимошенко, який отримує біля 1%, тобто однозначно відтягує підтримку у Юлії Тимошенко. Діючий президент Петро Порошенко вийшов на друге місце, однак його відрив від Тимошенко в межах статистичної похибки, відповідно точно спрогнозувати, хто вийде до другого туру, наразі складно.

«ВИБОРЦІ ПОСТУПОВО ПЕРЕОРІЄНТОВУВАТИМУТЬСЯ»

— Питання ще — чи доходять соціологи до сільської місцевості? Адже та ж Тимошенко на попередніх виборах набирала трохи більше ніж їй давали опитування саме через те, що її базовий електорат знаходиться в селі.

— Тимошенко добирала зокрема і тому, що вона зазвичай повільно розкручувалася під час передвиборчих кампаній, але потужно фінішувала. Цього разу все навпаки — вона потужно стартувала і протягом року постійно була на першому місці, отримавши свій максимум. Сьогодні ж вона не стільки просіла, скільки Зеленський та Порошенко добирають свої голоси. З великою ймовірністю, що виборці все більше орієнтуватимуться на трьох кандидатів, а отже просідатимуть рейтинги решти кандидатів. Виборці поступово переорієнтовуватимуться, виходячи з того, хто може вийти у другий тур.

Також потрібно враховувати, що час до 31 березня ще є, а отже на результат може вплинути багато подій. Наприклад про вплив «справи Супрун» та «справи Мангера» буде відомо згодом, тому що останні опитування проводилися до цього. Хоча деякі експерти припускають, що «справа Супрун» може додати один відсоток до рейтингу Ляшка, а «справа Мангера» відніміть у Тимошенко. Думаю, також нас ще чекають компромати на кшталт запису розмов народного депутата Черненка і представника Адміністрації Президента. Ця компанія є достатньо брудною — багато звинувачень в підкупі виборців, готовності фальсифікацій... Тому незалежно від переможця, той, хто програє вибори, з великою ймовірністю не визнає результат і нас можуть очікувати нові майдани, протистояння, потрясіння.

— За рахунок чого набирає діючий президент?

— Він активно включився в передвиборчу кампанію і це дало свій результат. До того ж, він діючий президент з відповідними ресурсами і можливостями. Ще важливо, що певна кількість відомих людей, як наприклад Ада Роговцева, долучилися до Порошенка і відкрито його підтримали. Інші кандидати не демонструють такого посилення. Вони міцно сидять на своєму електоральному полі і намагаються мобілізувати тих, хто і так є мобілізованим.

«У НАС ПАРАЛЕЛЬНО ВІДБУВАЄТЬСЯ КІЛЬКА КАМПАНІЙ»

— У чому вбачаєте причину рекордно великої кількості кандидатів, тим більше у воюючій країні?

— З іншого боку, ми бачимо, що у нас паралельно відбувається декілька виборчих кампаній. Трійка веде боротьбу, щоб вийти до другого туру і далі до перемоги. А інші кандидати воюють між собою — Гриценко з Садовим, Бойко з Мураєвим і Вілкулом. До речі, в опитуванні Центру Разумкова Гриценко на четвертому місці, що не показують інші рейтинги. Думаю, це пов’язано з тим, що Гриценко тривалий час працював у цьому центрі.

Хтось з нинішніх кандидатів взагалі робить ставку на парламентську кампанію, а зараз задача — засвітися. Паралельно ми ж бачимо, що проводяться опитування симпатій щодо партій і політичних сил. І ті кандидати, які мають підтримку в межах 5% можуть розраховувати на проходження в парламент. А ті, хто має 1—3% навряд чи зможуть бути самостійними політичними гравцями. З великою ймовірністю вони долучатимуться до вже існуючих політичних проектів, капіталізуючи свій рейтинг у додаткові голоси для цих партій. Або, можливо, формуватимуть якісно нову політичну силу.

Частина кандидатів робить також ставку на місцеві вибори в конкретному місті чи регіоні, щоб привести свою політичну силу в місцеві органи самоврядування. Будемо сподіватися, що до 7 березня хтось зніме свою кандидатуру, побачивши, що немає жодних шансів отримати хоча б якийсь пристойний результат.

Також потрібно враховувати, що є непросто технічні кандидати, які мають відібрати голоси у лідерів, а це ще робиться і для того, щоб завести побільше контрольованих членів виборчих комісій. Тоді через «свого» голову, заступника чи секретаря і взагалі членів комісії можна зірвати невигідний для себе результат. Такі технології можуть використовуватися. Якщо ми кажемо про фальсифікації через виборців, то свої члени комісії також потрібні для того, щоб видавати певним виборцям по кілька бюлетенів.

З організаційної точки зору також ситуація буде нелегкою. Уявляєте якщо кожен з 44-х кандидатів дасть свого члена комісії, плюс українські і міжнародні спостерігачі, то навіть фізично розмістити всіх цих людей буде складно. На попередніх виборах було певне обмеження кількості членів виборчих комісій, коли їх визначали шляхом жеребкування. І те, що відмовилися від формування виборчих комісій шляхом представників партій, які представлені у Верховній Раді, плюс жеребкування, це велика помилка. Це ускладнює процес і ми можемо мати зірвані вибори по певним виборчим дільницям.

«ЄВРОМАЙДАН ТАК І НЕ ДАВ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ...»

— У якому стані сьогодні перебуває суспільство, чи зможуть виборці в складних умовах великої кількості кандидатів, засиллям реклами і популізму зорієнтуватися? Чи «виріс» наш виборець?

— Маємо «феномен Зеленського» як втома виборців від усіх політиків, як несприйняття політики і бажання чогось нового. Євромайдан так і не дав політичних лідерів, хоча там було достатньо багато нових людей, частина з яких пройшла до Верховної Ради. Але вони не справилися з довірою суспільства — той таки Найєм чи Парасюк, тому виборці побачили лідера в Зеленському. Потрібна зовсім інша поведінка молодих політиків, а не так, що вони фактично стали частиною старих проектів або погрузають в скандалах з квартирами. Хоча «феномен Зеленського» притаманний і світовій політиці, той же Трапм в США, який походить не з політичного істеблішменту, рух «П’ять зірок» в Італії та інші. Порошенко, Тимошенко, Гриценко — орієнтуються на колишній помаранчевий електорат, Бойко, Мураєв, Вілкул — на колишніх виборців Партії регіонів. Ляшко — соціал-популіст як колись були соціалісти чи частково комуністи. Третина каже, що вона готова голосувати за щось нове, за Зеленського, а дві третини як орієнтувалися на певні електоральні ніші, так і орієнтуються.

«БАГАТО ХТО СПРИЙМАЄ ЗЕЛЕНСЬКОГО ЯК ЖАРТ І ПОМСТУ ДІЮЧІЙ СИСТЕМІ»

— Наскільки, на вашу думку, готовий бути президентом Зеленський, тим паче в нинішніх складних умовах?

— Це проблема. Перше — він за великим рахунком є «котом у мішку», мало хто розуміє і знає як він буде поводитись. Те, що сьогодні кажуть, що у нього немає команди, то насправді через того ж Коломойського, з яким його пов’язують, йому можуть дати команду. Інше питання, наскільки він зможе бути самостійним при цьому. Друге — він так чітко і не артикулював своїх поглядів щодо НАТО, Росії, війни... Меседжі, які ми чуємо, це загальні розмірковування на побутовому рівні.

Також ми повинні враховувати, що навіть якщо Зеленський вийде у другий тур, то це не гарантована перемога, хоча згідно нинішніх соціологічних даних він виграє у всіх. Багато хто сприймає Зеленського як жарт і помста діючій системі, але двічі жарт може і не повторитися. Ми не знаємо як виборці будуть голосувати у другому турі, тим більше коли проти Зеленського будуть працювати цілеспрямовано, наприклад говорити, що він не готовий до президентства, зокрема бути головнокомандувачем. До того ж, Зеленський поки що не вступав в публічний діалог з іншими політиками. А ті контакти, які були у нього з журналістами, є недостатніми. Він стикатиметься з більшими проблемами.