На порозі нової епохи
Пошуки глибинної логіки в хаосі суспільно-політичних подій останнього часу змушують пригадати не раз уже висловлювані твердження про те, що розвиток земної цивілізації визначається законами космічного руху, спільними для живої та неживої матерії.
Кілька років тому привернули до себе увагу дивовижні прогнози щодо дальшої долі людства доктора історичних наук археолога Миколи Чмихова. Вивчаючи космічний світогляд стародавніх людей, він постеріг, що наші предки пречудово розуміли конкретний механізм впливу Всесвіту на земне буття. Вони знали, що космічні катастрофи руйнують усі складники усталеної суспільно-політичної системи, і після короткочасного суцільного безладу витворюється принципово нова структура суспільства. Прикмети цих зламних моментів - зміни ідеологій, виникнення нових етносів і держав, перебудова виробничих відносин.
Чмихов вирішив зіставити знання предків із сучасними історичними, астрономічними, геофізичними та іншими даними. Загальнокосмічні струси збіглися зі стрімкими якісними перетвореннями в людському суспільстві й уклалися в рамки чітко визначених циклів обертального руху світил і планет. Основним для нас є 1596-річний цикл (тривалість історико-археологічної епохи). Саме на його зламах відбуваються відомі стародавнім людям принципові зміни в цивілізаційному житті. За розрахунками Чмихова (до речі, вони навдивовижу точно збігаються з біблійними пророцтвами!), астрономічно-екологічний кінець нинішньої епохи припадає на 2015-й рік, а її, сказати б так, суспільно-цивілізаційний зміст вичерпався 1996 року. Отже, нині закладаються риси якісно нової епохи, яка остаточно переможе через 18 років. З якихось невідомих нам причин в епіцентрі давніших подібних катаклізмів перебували реґіони, що кільцем оперізують Чорне море (а отже, й територія нинішньої України), і є підстави думати, що й цього разу буде так само.
Більшість науковців заперечують гіпотезу Чмихова, проте події останніх років у чорноморській зоні переконують у її слушності. Гарячкове, на перший погляд цілком неадекватне руйнування усталеного життя, дивовижні етно-державні революції... 1996 року Україна відмовляється від старої офіційної ідеології, а 1997 року розширення НАТО закладає цілком нову геополітичну ситуацію. Чи не відкрив Микола Чмихов наскрізну космічну логіку поступового якісного вдосконалення - через руйнацію та безлад - людської цивілізації? Сам Чмихов про це вже нічого не скаже: три роки тому він раптово пішов із життя. Спробуймо з`ясувати ми - чи не відбиває ця логіка якісь усесвітні закони руху матерії?
1984 року український геолог Олег Слензак оприлюднив підкріплену власними дослідами теорію, яка твердить, що жорстка структура кристалічних порід (кварців, ґранітів) завдяки тектонічним процесам і взаємному тяжінню планет, яке повсякчас ритмічно коливає земну кору, одне слово - під дією енерґії тиску, ударів тощо руйнується на мікрорівні. На якийсь час електрони атомів "зіскакують" зі своїх орбіт, утворюючи разом із ядрами безладну "суміш". Це особливий стан земної кори - геоплазма. Дуже швидко ядра та електрони знову утворюють стабільну систему, однак це може бути вже зовсім інша атомарно-молекулярна комбінація (до того ж значно складніша), тобто виникає нова речовина. На думку Олега Слензака, саме через деформаційні процеси впродовж мільйонів років із первісно однорідної земної речовини поступово витворювалося нинішнє розмаїття щораз складніших сполук.
Але якщо перетворення хімічних елементів (трансмутація) спричинене енерґією тиску, чому не можна припустити, що саме вона колись сформувала, а тепер впливає на живу матерію? В момент космічних катастроф порушується система взаємного планетного тяжіння (ґравітаційний баланс). Земля зазнає "позаштатних" деформаційних струсів, відбуваються справжній вибух геоплазми, і її енерґія порушує на атомарно-молекулярному рівні нормальне функціонування організму людини - зокрема й найвищої нервової системи. Збуджуються, втрачають адекватність поведінки цілі народи, заходжуючись усупереч будь-якій логіці руйнувати усталене життя... Фізіологічно вдосконалений (змутований) мозок після катастрофи діє на вищому абстрактно-аналітичному рівні, і люди будують якісно нову цивілізацію...
Інакше чим пояснити той факт, що науковці, що працюють у зовсім різних дисциплінах, обґрунтовують один і той самий принцип руху матерії (загальний для мікро- та макрорівня цілісного світоустрою, для його "мертвих" й одухотворених складників) - шляхом вибухового перекомбіновування елементів чи то атому, чи то людського суспільства у досконалішу систему? Чи не видаються з огляду на все це наші нинішні негаразди настільки ж закономірним, наскільки й скороминущим - у космічних, звісно, масштабах - явищем? Може, політикам у їхніх державотворчих змаганнях варто порадитися з вітчизняною наукою? Далебі, космічне мислення України заслуговує на більшу увагу...
