"Мажоритарна" меншість досягла успіху
18 червня проект закону про вибори було знову провалено - цього разу остаточно. І хоча прихильників мажоритарно-пропорційної системи явно більше, ніж чистих "мажоритарників" (парламентський "рахунок" 210 на 90), останніх цілком вистачило, аби заблокувати виборчу реформу, а разом із нею - зміну політичної системи України.
Найбільше голосів проти проекту дали фракції "Конституційний центр", "Єдність" та "Незалежність???", і це недвозначно вказує на позиції Президента та прем'єра. Леонід Кучма не бажає появи в парламенті більшості (будь-якої, ні правої, ні лівої), адже така поява не лише зробить роботу Верховної Ради ефективнішою, але, як випливає з Конституції, Президент буде змушений запропонувати очолити уряд саме представникові цієї більшості. Павло Лазаренко, очевидно, розуміє: якщо він і втримається у своєму кріслі сьогодні, парламент, обраний за новим виборчим законом, оголосить йому недовіру вже напевне.
Серед мотивів, які спонукали представників зазначених фракцій голосувати "проти", було, безперечно, і сподівання перемогти у вже наперед "пристріляних" округах з допомогою організаційної та фінансової підтримки виконавчої влади.
Утім, процес реформування виборчої системи не завершився. Спеціальній комісії, яка розробляла проект закону, парламент доручив підготувати новий закон. Щоправда, не визначив його параметри.
Уже очевидно, що ні "чиста" пропорційна, ні змішана система не мають шансів бути прийнятими цим депутатським корпусом. Тому, скоріше за все, комісія на наступній сесії - восени - запропонує закон, який базуватиметься на вдосконаленій мажоритарній системі виборів, або запропонує поправки до чинного закону. Серед можливих нововведень - закріплення виключно за партіями права висування кандидатів або полегшення процедури висування кандидатів партіями порівняно з іншими суб'єктами. Інші можливі зміни - зменшення кворуму явки виборців із 50% до 20 - 25% або до нуля???, голосування в один тур, скасування дострокового голосування. Перелічені зміни означатимуть перехід до британської виборчої системи.
Проблема закону про вибори - це проблема влади, і тому, безперечно, баталії навколо цього закону найдраматичніші. І цей факт породжує різноманітні версії подальшого перебігу подій. Одна із цих версій: залишається "старий" виборчий закон, і через його недосконалість новий парламент не буде обрано. У таких умовах, як у Туркменії чи Білорусі, державна влада здійснюватиметься з допомогою указів Президента. Друга версія: повноваження парламенту і Президента синхронно продовжаться до 2001 року. Попри свою неординарність, обидва сценарії неймовірні. Перший - через те, що Л. Кучма не наважиться піти на зрив парламентських виборів, хоч би як цього йому хотілося: імідж України в такому випадку впаде в очах світової громадськості до нуля. Другий сценарій неймовірний не стільки тому, що він суперечить Конституції, скільки тому, що існують достатньо впливові сили, які сподіваються на перемогу і на парламентських, і на президентських виборах, а через те зацікавлені в їх проведенні.
Очевидною є така тенденція: чим ближче до дати виборів, тим менше є охочих змінювати виборчу систему. Тому все-таки є шанси схвалити виборчий закон на основі змішаної або пропорційної системи. Але зробити це зможе вже новий парламент на своїй першій або другій сесії.
