Легковірність небезпечна...

Після російського-грузинської війни 2008 року багато аналітиків говорили про те, що Україна буде наступною країною, на яку нападе Путін. В це ой як не хотілося вірити. І ті, хто керувався вірою, сподівалися, що все минеться, ті ж, хто керувався розрахунком, попереджали, що треба готуватися.  

Пам’ятається стаття  співзасновника громадського руху і благодійної організації «Омріяна країна» Олексія Толкачова «Примара близької війни» на «Українській правді» від 7 жовтня 2009 року (pravda.com.ua). Він відзначав, як ми тепер розуміємо, закономірність про те, що «перед початком кожної війни, в суспільстві є чимало тих, хто не вірить в її ймовірність. «Все це нісенітниця! Цього не може бути», — так кажуть вони. Але гуркіт вибухів і пострілів незабаром змушує їх змінити свою точку зору. «Війна з Україною почнеться найближчим часом» — листівками такого змісту недавно був обклеєний Севастополь від імені російського політемігранта професора Михайла Хомякова. Незважаючи на грізні попередження, українські обивателі — від шахтаря до виконуючого обов’язки міністра оборони України — не вірять в такі перспективи...»

ТОДІ БУЛА РЕКОМЕНДАЦІЯ: УКРАЇНА ПОВИННА ЗАВДАТИ ПРЕВЕНТИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО УДАРУ

Я теж тоді був серед тих, хто не вірив. Це здавалося безумством. Власне не здавалося, це і було безумством, однак тим безумством, яке мало всі шанси здійснитися. А в грудні 2013 і в січні 2014 року окремі кримські аналітики вже відкрито говорили про те, що Путін може почати війну проти України і саме через Крим. Бо вони бачили, як це готується.

Як писав Олексій Толкачов ще в 2009 році: швейцарська газета Neue Zurcher Zeitung відзначала порушення Росією міжнародного права, прямі погрози Москви Києву — такі ж, як і у відношенні Грузії напередодні російського вторгнення. Росія вклала великі кошти на підтримку проросійських організацій Криму, Одеси, Донбасу, Харківщини. П’ять років інформаційно-пропагандистська машина формувала в російському суспільстві стійке сприйняття України як ворога Росії — в одному ряду з Грузією. За неофіційними оцінками в колах українських військових, ймовірність війни між Україною і Росією в найближчі пів року становила приблизно 70%! У вересні Державна дума РФ затвердила поправки до закону «Про оборону», за якими Росія може переправляти свої війська за кордон для ведення бойових дій — з метою навіть запобігання агресії проти іншої держави і захисту громадян Росії на території чужої держави. Почав діяти указ президента Росії про підпорядкування Чорноморського флоту командувачу Північнокавказьким військовим округом, тобто вони тепер в одній зв’язці з 58-ю загальновійськовою армією, — найбільш боєздатним загальновійськовим з’єднанням Росії, яке пройшло другу чеченську війну і загартування в Південній Осетії. І ще багато інших ознак. Тоді була рекомендація: Україна повинна завдати превентивного інформаційного удару, попередивши про загрозу світову спільноту. Єдина можливість зберегти status quo — створити умови, за яких агресія стане не вигідною Росії. Тоді кожен випад проти України буде обертатися для Кремля нехай навіть і перемогою, але пірровою...

Отже — Росія готувалася, а в Україні вважали, що цього не станеться. Олексій Толкачов нагадував «відому розмову Уїнстона Черчилля з письменником Андре Моруа, яка відбулася ще до початку активних бойових дій на Західному фронті Другої світової війни. Черчілль запитував, про що той пише. «Ви знаєте, я пишу про життя, про смерть, про любов, про високе, про вічне», — відповідав Моруа. Черчілль зауважив: «А я б на вашому місці так не робив, я б писав тільки про одне: у Франції немає літаків». «Боже мій, яка обмежена людина», — подумав Андре Моруа після зустрічі з Черчіллем. Але через 70 днів німці були вже в Парижі».

ФОТО РЕЙТЕР

КРИМ З ДЕФІЦИТОМ ВОДИ — ЦЕ НЕ ЗАВЕРШЕНА ОПЕРАЦІЯ КРЕМЛЯ

Сьогодні аналогічна ситуація. Більше того — на додаток ситуацію загострює безвихідна проблема в Криму з водою для військових частин і військових заводів. Кремль, звичайно, готовий стерпіти дефіцит води для населення і аграрної галузі, але ніколи не був готовий жертвувати інтересами ВПК, яке саме завершує переозброєння російської армії та флоту. Багато аналітиків вважають, що Володимир Путін може не стерпіти дефіциту ресурсів для реалізації своїх бажань, особливо, коли через кілька місяців виявиться, що і під Азовським морем прісної води не вистачає. А Крим з дефіцитом води — це не завершена операція Кремля. Колись, ще в 2014 році на одній з передач по кримському телебаченню Сергій Аксьонов казав, що під час захоплення Криму він пропонував не зупинятися на адмінмежі Херсонської області, а «отхватить по самую плотину». Це розкриває той факт, що існував і більш широкий план анексії — захопити не тільки Крим, а шматок України по саме Запоріжжя. Видно, тоді ще не вистачало сили. Але ж і тепер проблема не знята...

Аналітик Українського інституту майбутнього Victor Andrusiv в своєму Фейсбук пише, що продовження операції в Криму з захоплення каналу цілком реальне. На його думку, в 2013—2014 роках ми керувалися самообманюванням. «Логіка самодурства в тому році на найвищому рівні виглядала так: ніхто не дасть їм забрати Крим, США і татари цього не допустять — ой. Не буде ніяких бойових дій на Донбасі, це все відволікання уваги від Криму — ой. Росіяни не будуть відкрито допомагати бойовикам, перекриємо кордон і все — ой. Вони не ввійдуть, ніхто їм не дозволить — ой». Але ж — все сталося.

Його думка: «Влада має спиратись не на віру, а на розрахунки. Так, зрозуміло, що окупація Криму без забезпечення його водою — не завершена. Спроби росіян зробити це без каналу — провалилися. Отже, як їм вирішувати це питання? Тут є кілька сценаріїв. Ось третій з них:  «3. Провести військову операцію по захопленню каналу — виглядає як найбільш логічний сценарій. Потрібно розуміти, що Путін вирішує питання Криму на сотні років, а не тимчасово. І без води — це питання буде залишатись не вирішеним, а отже залишатиме ризики втрати його».

«НАС НІХТО НЕ ЗАХИСТИТЬ»

Нас ніхто не захистить. «Вже всі забули  про «глибоко стурбовані»? Якщо ви вірите, що Захід може зупинити Путіна, то, може, ви навіть знаєте як? Чи піде Захід на військову конфронтацію з Путіним через водоканал — ні. Чи надасть Захід Україні сучасне озброєння і військову підтримку — ні. Не надасть, тому, що ще в 14 році вони сказали, що не можуть надати нам таку допомогу, оскільки в Генштабі повно російських агентів, і таким чином росіяни отримають доступ до секретних технологій. То ж, що зробить захід? Відключить від Swift? Ок, а гроші за газ і нафту будуть готівкою возити? Абсурд.  Зменшить купівлю газу і нафти — так, через 10 років. Єдине, що зробить Захід — це розширить перелік санкцій, іменних причому. І все...  На відміну від нас, Путін всі ці роки робив реальні економічні реформи. Таке враження, що це він хотів вижити, а не ми. Тому РФ сьогодні на 28 місці за легкістю ведення бізнесу, в 13 — була на 92. Російський експорт сьогодні відновився і за прогнозом перевищить докризовий 2014 у 2024. Золотовалютні резерви вже перевищують докризовий рік. Більше того, вони поставили амбітні цілі зменшити частки газу і нафти в доходах, і провели ряд структурних реформ для цього, які вже дали результати: доходи, пов’язані з внутрішнім виробництвом, виросли на 7%, і зменшення імпорту на 2%...»

Ось його висновок: «Тому Путін вдарить. Він обов’язково вдарить, коли побачить, що досягнути цих цілей легшим шляхом — не виходить. Бо Путін не займається вірою, а розрахунками. А йому не може вийти, бо пустити воду в Крим для нас — це попрощатись з ним. Тому першочергове і далеко не єдине, що треба зробити — це перетворити канал на «Сталінград». Збудувати настільки сильну оборону, наскільки це можливо. Хоча навіщо, щось робити, коли віриш, що все і так буде добре? Саме так все і було в 2014-му».

НАШИМ «ВИТВЕРЕЗНИКОМ» МАЄ БУТИ МІЛІТАРИЗАЦІЯ КРИМУ

Сьогодні в Україні на цю реальність дивляться більш тверезо, однак думка про те, що Росія є реальною загрозою, ще не переважає в суспільстві. На жаль. Разом з тим, деякі українські та західні військові експерти не раз висловлювали побоювання про можливі спроби вторгнення Росії в Херсонську область якраз з півострова. 

Рік тому під час саміту в Лондоні країни-члени НАТО визнали, що агресивні дії Росії становлять одну з головних загроз. Про це йшлося в заяві НАТО за підсумками саміту в Лондоні. Крім того, в НАТО зазначили, що також стикаються із загрозами у сфері кібербезпеки та тероризмом, який «у всіх своїх формах і проявах залишається постійною загрозою для нас усіх». Днями це підтвердилося викриттям нових атак російських хакерів на військове відомство США. Вже цього року Міністри закордонних справ НАТО обговорили безпекову ситуацію в регіоні Чорного моря з главами МЗС України та Грузії. Генеральний секретар НАТО  Єнс Столтенберг завив, що альянс висловив готовність посилити практичну підтримку України та Грузії у регіоні Чорного моря. «НАТО посилило свою присутність у регіоні Чорного моря за останні роки», — зазначив Столтенберг. А саме, Альянс проводить патрулювання повітряного простору, розмістив багатонаціональну бригаду в Румунії, а минулого тижня військові літаки НАТО проводили у Чорному морі тренування разом з есмінцем США USS Donald Cook, розповів генсек.

«У Чорноморському регіоні присутність НАТО вже підвищена — як у країнах НАТО, так і через надання практичної підтримки нашим партнерам Грузії та Україні. Сьогодні меседж був дуже чітким: держави НАТО готові ще більше посилити надання цим двом країнам практичної підтримки у різних сферах», — говорив Столтенберг. Однак, коли кореспондент Дойче Велле попросив подробиць, генсек Альянсу не навів жодних деталей активізації підтримки. Не дав він відповіді і на запитання, чи не розглядає НАТО можливість започаткувати регулярне морське патрулювання у Чорному морі на ротаційній основі. Проте він зауважив, що причина посилення присутності НАТО в регіоні — дії Москви: «Росія продовжує порушувати суверенітет та територіальну цілісність Грузії та України. Вона продовжує нарощувати військові сили в Криму та розгортає все більше сил у регіоні Чорного моря».

Нашим «витверезником» має бути мілітаризація Криму. Після анексії в 2014 році Росія проводить регулярні військові навчання на півострові і в акваторії Чорного моря, а також завозить військову техніку, зокрема, системи наступальної зброї.

На думку міністра оборони України, Росія також готується до розміщення і можливого застосуванні в Криму ядерної зброї. У січні 2018 року в районі мису Фіолент на бойове чергування заступили російські зенітно-ракетні комплекси С-400 «Тріумф». У вересні 2018 року такі ж комплекси розмістили і в Євпаторії, а в кінці року — в Джанкої. Нещодавно ж буквально в інтерв’ю турецьким медіа міністр оборони України Андрій Таран заявив, що Росія готується до розміщення в анексованому Криму ядерної зброї. «Підготовка Росією до розміщення ядерної зброї у Криму становить серйозну небезпеку для всієї Європи та цивілізованого світу. Спроба Російської Федерації встановити домінування в Чорноморському басейні є великою загрозою економіці України, Туреччини та інших європейських країн», — цитують Тарана в Міноборони.

Генеральна асамблея ООН на засіданні 7 грудня підтримала посилену резолюцію України по російській мілітаризації Криму. 3 грудня перша заступник міністра закордонних справ України Еміне Джеппар виступила на  онлайн-заході Генасамблеї ООН про мілітаризацію Криму. Вона, зокрема, звернула увагу учасників на ситуацію з безпекою в Азово-Чорноморському регіоні і «істотні загрози внаслідок зростаючої військової присутності Росії як держави-окупанта на Кримському півострові». Росія не просто так вкладає мільярди рублів в мілітаризацію Криму, а її військова присутність на півострові загрожує не тільки країнам Азово-Чорноморського басейну, а й Середземномор’я... Росія вже перетнула червоні лінії, окупувавши 7% нашої території. Чи є загроза з боку Росії? Відповідь на поверхні і очевидна...» На її думку: «Звичайно, ми, як держава, повинні готуватися до цього, до нашої боротьби. Вона точно непроста, неочевидна, нелінійна, і тут різні формати такої боротьби важливі, в тому числі і політико-дипломатична боротьба».

Я знаю, що сьогодні на півдні країни українська армія не як в 2014 році, і  значно більше готова дати відсіч, якщо Росія буде атакувати з Криму, або зі сходу. Не слід розкривати параметри цієї готовності. Однак думка про необхідність повної готовності ще не повністю оволоділа широкими масами, більше того — органами влади, і з гіркотою слід відзначити, що, перебуваючи на вулицях наших міст, ми не бачимо, що живемо в країні, яка воює, і що є передова лінія оборони, на якій цілодобово стоять і гинуть наші воїни, і кожну секунду підступний ворог може піти в атаку. Ми, як і раніше, дуже легковірні. І це дуже небезпечно. Смертельно небезпечно. Щоб убезпечитись, це слід усвідомити кожному і бути готовим для того, щоб попередити, і щоб відвернути.