ЗАПИТАННЯ «Дня»

Орест СУБТЕЛЬНИЙ, політолог, історик (Канада):

Захоплюємося ми ним чи ні, потрібно визнати, що саме Мазепа був одним з найдовершеніших політиків України, який досягнув висот, що дозволили стати йому після Хмельницького наймогутнішим гетьманом, який колись був в Україні. Незважаючи на всю ганебність і жорстокість політики того часу, він зумів зберегти владу протягом десятиріч. У зв'язку з цим цікаво було б уявити, що саме зробив би гетьман Мазепа в сьогоднішній Україні.

Почнемо з того, що становище, що є зараз, не було б для нього чимось цілком чужим. Як і теперішні керівники країни, він нагромадив велике багатство на шляху до вершини влади. У часи Мазепи, як і сьогодні, існувала швидко зростаюча надзвичайно жадібна політична й економічна еліта. Становище мас неухильно погіршувалося. На Правобережжі були труднощі із захистом територіальної цілісності України від колишніх господарів цих земель. Як і сьогодні, Україна вагалася між двома різними системами — західною (Польща) і східною (Московія).

Можна з достатньою впевненістю стверджувати, що Мазепа, який зуби з'їв на політиці, заснованій на законі джунглів, порівняно швидко зорієнтувався б у сьогоднішньому українському політичному оточенні. Питання в тому, що б він зробив як глава держави? Абсолютно очевидно, що Мазепа пішов би на зближення з Заходом, одночасно намагаючись умилостивлювати Схід якомога довше. Він би так робив не тому, що на Заході існують гарантії кращого життя для нього та його країни (вже хто-хто, а Мазепа знав і менш привабливі сторони європейської цивілізації), а тому, що вибір Заходу надавав набагато більші можливості. Як творець козацької старшини — тієї ж еліти, Мазепа, безсумнівно, зосередив би увагу на новій еліті в Україні. Будучи аристократом, гетьман вважав, що кожне суспільство повинне мати свою еліту. Все питання в тому, чи є така еліта, в основному, конструктивною, чи вона передусім така, що паразитує. Сьогодні, як він робив це свого часу, Мазепа постарався б переконати нових олігархів, що чим багатшою стане Україна, тим у вигіднішому становищі буде й її еліта. Зрештою, Мазепа добре відчував історичний процес: він розумів, що майбутні покоління згадуватимуть про нього не за хитрощами його політики, нагромадженим багатством і могутністю (1708 року, наприкінці свого життєвого шляху, не маючи спадкоємців — для реалістичного Мазепи багатство та влада не мали вирішального значення — він хотів побачити Україну в масштабі більшому, ніж його власні інтереси), а за тим, що він зробив для своєї держави загалом. Сьогодні прагматичний і реалістичний Мазепа прагнув би розвинути почуття сприйняття України, що перевершує його особисті інтереси. Будь-який український політик повинен робити так само, якщо він хоче, щоб його ім'я залишилося в історії.