ЗАПИТАННЯ «Дня»

Політичний сезон, який підійшов до кінця, був яскраво насичений важливими подіями та перетвореннями, але тепер в Україні політичний настрій змінився відпусткою політичної еліти. І тільки українські політологи та аналітики охоче діляться з пресою своїми думками про минуле та майбутнє. Однак спроби що-небудь передбачити надто обережні та нерішучі, ймовірно, вітчизняні спостерігачі усвідомлюють, що навіть якщо кожний крок на політичній сцені розглядати з декількох точок зору, важко одразу вловити нитку заплутаного сюжету.

Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально- політичних досліджень «СОЦІС-Геллап»:

— Цілком можливо, що дебати навколо пані Тимошенко в уряді Ющенка буде перенесено на вересень або навіть на жовтень. Вона заявила, що через кілька місяців зуміє навести цілковитий порядок в енергетичному комплексі країни, але досі нічого невідомо про транзит туркменського газу, не зрозуміло, як будуть розвиватися відносини з Росією, не існує ніяких домовленостей щодо енергоносіїв. Це питання в Україні досить специфічне: воно не стільки економічне, скільки має політичне забарвлення, пов’язане з діяльністю уряду.

Що стосується життя парламенту і політичних партій, то нині бажаним є об’єднання партій, усвідомлення того, що їх надзвичайне дроблення недоцільне. Думаю, що лідери партій підійдуть до цього питання серйозно, і з тієї дикої кількості партій в Україні, яку ми сьогодні маємо, вийде кілька більш дієздатних. Ця слабка надія живиться тим, що чергові парламентські вибори вже стали основним завданням для цілої низки партій, а деякі з них уже тепер розробляють тактику своєї політичної поведінки.

Наші опитування свідчать, що рівень довір’я інститутам влади в Україні падає. У грудні Ющенко перевершив усі показники, але нині його рейтинг пішов різко вниз. І я цілком згодний з Миколою Томенком, який вважає, що момент активного компромісу з парламентаріями з боку нового прем’єр-міністра було дещо втрачено.

Україна відчуває дефіцит харизми політичних діячів, діячів із позитивним зарядом, які не критикують, не руйнують, а творять, можливо, навіть у дещо жорсткій формі. Підтвердженням цього є те, що Ющенко, незважаючи на покладені на нього масовою свідомістю надії, значно ослабив свої позиції. І якщо прем’єр-міністр не піде на жорсткіші рішення і в кадровому питанні, і щодо паливно-енергетичного комплексу, і в стосунках із парламентаріями, і у створенні гнучкої коаліції для просування економічних реформ, то він просто повторить долю і помилки своїх попередників. А це дуже недоречно, тим більше, що міжнародні фінансові донори провадять нині досить неоднозначну гру.

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, консультант Гарвардського інституту міжнародного розвитку:

— Я б сказав, що Ющенко став жертвою підвищених очікувань. Йому висувають такі претензії, які уряду Пустовойтенка цілком сходили з рук. Це стосується, зокрема, економічних реформ. Коли Ющенко став головою ради Нацбанку і сказав, що має намір зробити тверду валюту, йому ніхто не повірив. Ніхто не вірив і в те, що припиниться нестримна грошова емісія, що будуть здійснені заходи для придушення інфляції. У результаті він усе-таки свою роботу виконав. Однак він ще тоді сказав, що ця робота стане безглуздою, якщо не буде здійснено глибокі структурні зміни в економіці, яких він тоді здійснити не міг, оскільки це не входило в його компетенцію. У результаті стабілізація виявилася нестійкою, і незрозуміло, чи варто було її домагатися в обстановці, коли не розв'язано серйозніші проблеми. Тепер, коли повноваження Ющенка розширилися, він якраз і відповідає за проведення цієї низки реформ. Однак ситуація повторюється в тому, що йому ніхто не вірить. Звичайно, все за один день не вирішується, але треба враховувати, що і в Ющенка, і в його уряду не так уже багато досвіду. Ніхто цього в Україні раніше не робив, отже, ніхто не знає, як це робити правильно. Досвід, накопичений у процесі макроекономічного регулювання, мало тут може допомогти. Виявляється обмеженість і самого Ющенка, і його команди порівняно з тією ж Польщею, де до реформ довго і ретельно готувалися. Проте, якщо порівнювати з тим, що робилося раніше, то результати подають надію, — раніше просто ніхто не брався за ті проблеми, за які ця команда взялася, але які ще не вирішила. Що стосується прогнозів, то все залежить від того, наскільки зміни, що проводяться, будуть послідовними, наскільки вони викликатимуть довір'я, наскільки вдасться переконати громадськість, що вони безповоротні. Очікування часто означають не менше, ніж самі дії. Якщо вдасться послідовно, продумано і впевнено здійснити всі необхідні перетворення, то, навіть попри якесь тимчасове погіршення, підтримку буде забезпечено, насамперед із боку тих, хто виграє від цих перетворень, — із боку незалежного бізнесу. Компроміси в цьому випадку не повинні заходити дуже далеко.