Телевізійна версія "президента в екзилі"
Загалом Президент у нас не спілкується з народом, який його обрав. Тож учорашнє звернення посилено "розкручувалося". І ясна річ, його чекали з такою тривогою. Нескінченне зволікання рішення глави держави стосовно закону про вибори створило в політико-політологічному істеблішменті напруження величезної сили. Навіть Рух, який бравував своєю надлояльністю до влади, провів пікет поруч із будинком президентської адміністрації, вимагаючи підписання нового виборчого закону. Виступ Л.Кучми на з'їзді Федерації профспілок не вніс анінайменшої ясності і лише посилив розгубленість в умах. Глава держави гнівно обрушився на вибори загалом, на "передвиборні пристрасті" нинішньої передвиборної кампанії, зокрема, і на Верховну Раду - конкретно. Негативне ставлення Леоніда Даниловича до всього вищезазначеного було відомо й так, незрозумілим залишилося тільки - що збирається Президент заявити у своєму зверненні до народу, що ж буде із законом про вибори і з самими виборами?
Аналітики поквапливо прораховували можливі варіанти, готуючись до найнесподіваніших поворотів заплутаного виборчого сюжету. До вчорашнього ранку визначилися три основні версії того, що буде сказано у зверненні глави держави.
Перша версія. Більш-менш м'яко покартавши парламент і "пристрасті" навколо виборів, Леонід Данилович повідомляє, що, "незважаючи на...", все-таки підписує багатостраждальний закон про вибори, виконує свою обіцянку й підтверджує відданість нормам демократії та змішаній виборчій системі. Такий розвиток подій, на перший погляд, найбільш законний і природний, здавався практично неймовірним після "профспілкового" виступу Президента.
Друга версія. Президент заявляє, що підписує ухвалений парламентом закон, однак недосконалість його норм, багаторазові звернення народних депутатів на чолі із Владиславом Носовим і багатьох (скоріше за все неназваних) політичних партій змушують його звернутися з відповідним запитом у Конституційний Суд або підтримати звернення в КС згаданих депутатів.
Більш радикальний варіант цієї ж версії (третя): Президент, із посиланням на ті самі "недосконалості" та "звернення", із сумом повідомляє, що змушений застосувати до закону про вибори конституційне право вето.
Наслідки двох останніх випадків очевидні: блокування виборчого процесу, скоріш за все - зрив парламентських виборів у березні 1998 року, а там, можливо, і президентських виборів у жовтні 1999 року. Враховуючи, що всі зусилля президентської команди останнім часом було спрямовано на блокування закону про вибори та на зрив виборів, ці версії були цілком реальні й лише один чинник перешкоджав розвитку цієї моделі - побоювання Л.Кучми остаточно посваритися з політичними елітами, представники яких уже включились у передвиборний марафон.
Усе це нагнітання пристрастей свідчить про ненормальну, "збочену" політичну ситуацію у країні, де, як у "віртуальній реальності", порушено природні причинно-наслідкові зв'язки між подіями, де реальних чинників і подій уже майже немає, а є лише різний ступінь вірогідності тих чи інших модифікацій псевдополітичної гри.
У такому ж, "віртуальному", дусі було витримано й так нервово очікуваний виступ Президента. Із формальної точки зору, Л.Кучма не обманув нічиїх сподівань. Зображення глави держави з'явилося на екранах, як і було обіцяно, рівно о 18.00. Було сказано всі заплановані слова - і про те, що Президент підписав закон про вибори, і про "неідеальність" закону; згадувалося й "вето", яке Президент через свою доброту не застосував. Було відзначено й "розростання передвиборної кампанії", "передвиборний популізм, який межує із психозом".
Після місячного чекання, після неймовірного напруження останньої доби все це виглядало аж надто невиразно. Найпроникливіше і найщиріше в Л.Кучми пролунала образа на те, що в обмін на довгоочікуваний підпис парламентарії не пішли йому назустріч - не підтримали бюджет-98, не затвердили Генпрокурора, подолали його вето на той закон і цей. Навіть натяк на те, що він, гарант Конституції, не збирається виконувати "абсурдні" закони, нехай навіть ухвалені конституційною більшістю, пролунав якось мимохідь. По суті, зображення Кучми виконало одне завдання - повідало про те, що Президент нарешті підписав закон про вибори. Країна дістала шанс припинити низку віртуальності, яка затягнулася на довгі три роки.
