Таємна гра з Березовським
Чутками сповнюються українська земля, Верховна Рада та Адміністрація Президента України. І все це тому, що є державні секрети, які треба тримати в таємниці від широкої громадськості в інтересах цієї ж громадськості.
Наприклад, у березні 1997 року широкий загал міг дізнатися про тристоронню зустріч Бориса Березовського, Володимира Горбуліна та Леоніда Кучми лише в такій інтерпретації, яка не викликала б звинувачень російського візитера в порушенні протоколу. Та й справді, йшов Президент коридором, почув голоси і випадково завітав на вогник...
У березні було простіше, коли Б. Березовський ще обіймав пост заступника секретаря Ради безпеки Російської Федерації, а Україну вельми турбувало питання про те, яким же шляхом потече на Захід азербайджанська нафта, через Туреччину чи через Поті - Одесу...
Після того, як спливло вісім місяців, можна вважати, що ситуація не зазнала значних змін, за винятком того, що Б. Березовський послідовно позбувся своїх постів у «Сибнафті», в АТ «ЛогоВАЗ», на ГРТ і в Раді безпеки. Із цього випливає, що ані В. Горбулін, який нещодавно підтвердив, що він двічі зустрічався з Б. Березовським і не лобіював інтереси ОНЕКСІМ, ані, певна річ, Л. Кучма вже не можуть дозволити собі зустрічатися із приватною особою, хоч би якою впливовою вона була в Росії або у світі. До речі, американський журнал «Веніті фейр» у жовтні 1997 р. поставив Б. Березовського на 31-ше місце у списку найвпливовіших людей планети. Другим росіянином у цьому списку виявився Борис Єльцин - 14-та позиція.
З другого боку, поїздці Б. Березовського до Києва передували візити у столицю України Анатолія Чубайса і Володимира Потаніна - його головного суперника та головного конкурента на конкурсі щодо купівлі пакету акцій АТ «Зв'язокінвест». З ними також пов'язуються невдачі Б. Березовского і в нафтовому бізнесі. Вони??? ж і компанія РАО «Газпром» уклали не далі, як два дні тому, договори про стратегічне партнерство між «Shell» і РАО, між «British Petroleum» і «Сіданко» (ОНЕКСІМ).
Враховуючи, що участь цих найбільших фірм у приватизації української нафтогазової промисловості вельми ймовірна, то ні В. Горбуліну, ні Л. Кучмі не було сенсу зустрічатися з людиною, яка вже програла ці контракти. З другого боку, взагалі відмовити Б. Березовському в зустрічі, знаючи про його комерційні інтереси в Україні і знаючи позицію Чубайса, яка похитнулася, було б також недоцільно. Цим, напевно, і можна пояснити, що повідомлення про перебування Бориса Абрамовича в Києві виходило саме від апарату помічника Президента Олександра Волкова, хоч би що там казали про його функції в Адміністрації Л. Кучми.
