Пережили...

Відвідування Чорнобильської зони у заступника Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань Яна Егелланда викликало безліч емоцій. Насамперед, посприяла цьому незвичайна для дипломатів і високопоставлених чиновників програма. Крім станції, Чорнобиля та Прип’яті, на оонівського функціонера чекало й безпосереднє спілкування з народом — у селі Розважів Іванківського району та в Паришеві, де живуть самосели. Останні до делегацій — унаслідок свого статусу — вже звикли. Самосели кажуть, що напередодні 26 квітня буває, що приймають на день по 3-4 групи гостей. Не чекаючи запитань заступника Генсека ООН, 67-літня Марiя Шелан бадьоро розповідає про життя в селі, в якому сьогодні мешкає три сім’ї. «Усе нормально, пенсії вистачає, почуваюся чудово, про радіацію не думаю...» Єдине, виходячи з монологу Марiї Григорiвни, що її не влаштовує, — вел ика кількість реклами по телевізору. «Не знаю, як там у вас, в Америці, а в нас фільм спокійно подивитися неможливо. Все напої якісь, порошки, косметика...», — обурюється Марiя Григорiвна.

Якщо серйозно, то Чорнобильський регіон справді починає відроджуватися. Весною минулого року адміністратор Програми розвитку ООН Малох Браун заявив, що час, коли Чорнобиль розглядали як кризову зону, вже минув. Тепер їй потрібно допомагати так, щоб вона сама допомогла собі. А отже, відтепер ООН підходитиме до проблем Чорнобильської зони, базуючись на самодостатності потерпілої території. Крім того, за необхідність перегляду чорнобильської політики ратують і співробітники українських центрів соціально-психологічної реабілітації. Протягом багатьох років потерпілим ставили один і той самий діагноз: «відсутність життєвих перспектив». Проте в якийсь момент вони зрозуміли причини «хвороби». Сенсаційними стали висновки експертів, що переселення та втрата майна завдали набагато більше страждань, ніж сама радіація. Найбільших збитків здоров’ю потерпілих, — зазначалося в тематичному дослідженні ООН, — завдали психічні розлади та нескоординовані спроби допомоги. Примусове переселення зруйнувало усталені колективи, розлучило сім’ї, призвело до масового безробіття і депресій. А значна добродійна допомога породила паразитичну свідомість, викликавши почуття приреченості в мільйонів людей.

Тепер населення на потерпілих територіях починає самоорганізовуватися. На зустрічі з Яном Егелландом жителі села Розважів гордо продемонстрували зроблене ними за півтора року за підтримки ООН. Якщо раніше, щоб придбати, скажімо, сир, їм доводилося долати 18 кілометрів, то тепер Розважів має свій торгівельний майданчик. Доклала для цього зусиль місцева громада, що нараховує вже 190 осіб. Їхні членські внески плюс підтримка місцевих підприємців і бажання що-небудь змінити сприяли реалізації й інших ідей. У віддаленому селі Іванківського району незабаром з’явиться молодіжний центр, де почнуть працювати курси іноземних мов, спортивні та рукодільні гуртки. На запитання заступника міністра з питань надзвичайних ситуацій Олександра Капитули: «А як із діагнозами психологів?» — сільський голова Володимир Петровський відповів недвозначно: «Подивіться на нас — і все стане зрозуміло». Справді, про «одужання» свідчить чимало чинників.

У 2003-му, вперше за постчорнобильські роки, тут було позитивним сальдо міграції — до Розважева приїхали на 36 чоловік більше, ніж виїхало. А крім того, почала зростати народжуваність. Щоб підтримати окреслений позитив, незабаром побачить світ книжка «Факти для життя», яка стане своєрідною «методичкою»: як можна і треба жити сьогодні чорнобильцям. Наприкінці зустрічі Ян Егелланд зізнався, що побачене справило на нього сприятливе враження. Він вважає: Розважів має всі шанси продемонструвати на практиці, що таке стійкий розвиток.

Проте — чого і слід було очікувати — найбільше оонівського функціонера приголомшила Прип’ять. «Були б гроші, ми б давно знищили місто-привид, — проінформував заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій О. Капитула. Адже тут у деяких місцях радіаційний фон перевищує навіть показники на станції». До того ж, визнав заступник міністра, непоодинокі в Прип’яті й факти мародерства. Щоправда, з питання: бути чи не бути мертвому місту, в нещодавно призначеного заступника Генсека позиція однозначна. «Воно має демонструвати світу, чим обертаються помилки в атомній енергетиці... А вся Чорнобильська зона слугувати прикладом того, яких можна досягти результатів, об’єднавши зусилля». Зі слів Яна Егелланда, ООН не забуде про те, що сталося в Україні 18 років тому. «Ми продовжуватимемо співпрацю з вашою країною стосовно чорнобильських питань, докладатимемо зусилля до розвитку громад у потерпілих регіонах. Зважаючи на те, що я побачив, у цьому є сенс».