Попрацювавши зі співробітниками «міліції моралі» півночі, репортери «Дня» дійшли висновку: проституцію час... легалізувати. Позаяк «заборонити» її неможливо.

Аж надто в рабських умовах працюють у столиці найпопулярніші у світі «пані за викликом». З одного боку, побори. Беруть із них і бандити, і міліціонери, котрі вже призвичаїлися підлаштовуватися під нову службу, і «дахи» і ще бозна хто. З іншого боку, «першоквітневий жарт» столичної міліції — створена саме цього числа міліція моралі — відлякує клієнтів. Звідси й «заробіток» упав за останні два роки більше, ніж удвічі. Але ні те, ні інше не зупиняє пані легкої поведінки і транссексуалів, які примкнули до них, вийти на панель.

«МЕТЕЛИКИ» ДОЩУ

Виїхавши на окружну дорогу, ми відразу зрозуміли, що великого «улову» не буде. Сонячної днинки — трапляється до півсотні «не золотих рибок». А сьогодні як на злість: дощ, сльота — хто схоче мерзнути за 30 гривень? Але негода, як виявилося, — не перешкода для представників двох найдавніших професій. Ось праворуч мерехтить парасолька, і досвідчене око міліціонерів вловлює під нею стиль повії. Поки редакційний водій (він же експериментальний «клієнт») підбирався до дівиці, п’ять машин встигли зупинитися й від’їхати, обурюючись ціною. Дівча, яке в гірші дні «клювало» й на десятку, відмовлялося працювати дешевше, ніж за 30 гривень у таких монопольних умовах.

Вулична проституція — дитя зростаючої конкуренції. Тут, на відміну від готелів, саун, казино й фірм, працюють нижчий і середній класи «жриць кохання». Третина тих, котрі стоять на дорозі — наркоманки. Їх не візьме жодна «пристойна» фірма, де ясність розуму й дисципліна — головнe. Середній вік «торгуючої» на трасі — 20 років, хоча «трудовий стаж» відкривають вже з 12 — 14-ти. Підбираючи на трасі дівицю, клієнт ризикує підчепити коли не СНІД, то сифіліс. Міліції моралі відомо, що на окружній дорозі таких панночок троє, але виловити їх неможливо: двостороння система оповіщення. Та й боротися з поширенням хвороб практично нереально. «Таких» можна зобов’язати обстежитися, але змусити не можна: порушення прав людини. При невисокій ціні послуг, після 5-6 щоденних клієнтів, сума виглядає солідно. Вам, можна сказати, поталанило, коли ви встигли «на почин». Першому клієнту завжди роблять знижку на 5 — 15 гривень.

ТРАСА — ДОЛЯ ІНОГОРОДНІХ

«Зняти» повію нашому водієві так і не вдалося (19 гривень не вистачило), але попереду — опорний пункт міліції. 18-річна Марина та 20-річна Наталя сидять серед кімнати, єхидно і дурнувато посміхаючись. Вони знають, що їх невдовзі відпустять — суворо повій не карають. Два кореспонденти й фотограф «Дня» розчаровані. Після очікуваної пишнотілої жриці кохання важко ототожнювати проституцію з цими непоказними створіннями — наскільки аморальними, настільки й безформними. На обличчі Наталі круглі рани від бичків — робота місцевого рекету. Відмовилася платити — тепер працює на ліки. Їх опитує Олександр Іванович Каплуновський — співробітник міліції моралі. На питання про навчання Марина, сміючись, відповідає: «Вже навчилася — працюю!». Ці дівиці, як нам пояснили, не найнижчого класу, за зміну обслуговують по 3-4 клієнти. Мають працівники і свою «легенду». «Ветеран праці», почесний член міліцейської картотеки — сорокашестирічна «Пишка», інвалід другої групи. Але тут і ціна доступніша — п’ять гривень за оральну годину, і десять — за «традиційну». Заробляє також непогано. Правда, хлопці просять не обтяжувати читачів особливостями «робітки». Траса «годує» переважно іногородніх. Прочитає така в газеті статтю — і до столиці. Просто з вокзалу на окружну. З кожних десяти затриманих — сім іногородніх.

«ЦЕ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ»

Бідні дівчатка, ми тремтимо від холоду, а їм «уколювати» до ранку. Саме час у сауну, куди просто гріх прийти самому. Коли ми несподівано нагрянули в лазню — оздоровчий комплекс (назву якого з відомих причин не називаємо — авт.), сезон насолод був саме в розпалі. Такса банщику за дівчинку в сауні — $20 за дві години. Але відчуйте різницю: заднє сидіння автомобіля й сауна, де не лише вимиють, а й нагодують. Кращого не побажаєш! Без запрошення зазираємо в першу ліпшу кабінку. «Баришні — наші!», — радісно вигукує Василь Олімпієвич Киндрась, співробітник міліцейського підрозділу.

«Це порушення прав людини... Розбирайтеся з адміністрацією. Це ж офіційна установа», — сяючи тугими сідницями, слабо намагається заперечувати незадоволений «клієнт». Обводимо поглядом кімнату. Так, двом дівчатам не позаздриш. «Братки» і в сауну ходять уп’ятьох. Поки Олімпієвич нишком видушує з «дівчат» інформацію «як гроші передавали, скільки» тощо зазираємо в сусідню кабінку. Тут усе майже цивілізовано, дівчинка також із картотеки. Партнер — неповнолітній одесит, раніше судимий і ніде не працюючий, заплатив за дві години сумнівного задоволення — 170 доларів. А для «подруги на ніч» лише сухий бутерброд та сто грамів горілки.

«НЕ ХОЧЕМО МИ БУТИ ЛЮДЬМИ, ХОЧЕМО БУТИ «ЖРИЦЯМИ КОХАННЯ»

Хоч ні, «лазневі дівчатка» — лише другий рівень до воріт розпутного «раю» столиці. Далі міліція моралі завернула до готелю «Україна». «Квітник» на вході випромінював пахощі, приваблюючи тих, хто загубився в ночі... Міліціонери пояснили, що на дощі дівчата мокнуть аніяк не заради самореклами, а тому, що без вагомого слова клієнта їх у приміщення не пускають. На появу співробітника підрозділу повії (їх у готелі чотирнадцять, та й працюють «на себе») не відреагували. Лише благально попросили не відлякувати клієнтів. На вході з’явилася пишногруда чорноволоса брюнетка. «Хлопчики, мене вже чекають. Ми ж слухняні. Днями до вас самі прийдемо». Чи можна відмовити у люб’язності розкішній пані бальзаківського віку? На запитання, чи є вакансії, відповіли пані: ні. Брати на роботу новеньких? Заробіток і так упав удвічі. Ледве дотягують до тисячі «зелених» на місяць. Це найзакритіша «каста»: постійні клієнти і «престиж фаху» вимагають виконувати правила цивілізованого підходу до роботи. Їхній професіоналізм просто роззброїв.

А МОЖЕ УЗАКОНИТИ?

Коментує ситуацію керівник тимчасового підрозділу по боротьбі з правопорушеннями у сфері суспільної моралі підполковник Віктор Корган:

«Систематизовано всю наявну в розпорядженні міліції міста інформацію стосовно проституції, звідництва, розповсюдження порнографічної продукції, а також торгівлі людьми з використанням їх надалі у секс- і порнобізнесі. З дня створення підрозділу — 1 квітня нинішнього року — чотирма нашими співробітниками, а загалом працює десять, складено 118 протоколів за статтею 181-1 Адміністративного кодексу, тобто за заняття проституцією. Для порівняння, торік уся міліція Києва склала 44 таких протоколів. У райуправліннях нині перебувають 15 порушених нами кримінальних справ. Три за утримання кубел і звідництво і дванадцять — за розповсюдження порнографічної продукції. Довести факт торгівлі людьми — поки що важке для нас завдання — великий обсяг робіт. Адже ми поки що підрозділ тимчасовий, не маємо відповідного статусу й необхідних умов роботи. Немає потрібної спецтехніки, транспорту, приміщень. Доводиться дівчат у відділок і на громадському транспорті возити. Правда, хлопці скаржаться, що контролери їх часто соромлять — дівчата відмовляються талончики купувати. Оце, спасибі вам, надали редакційний мікроавтобус на ніч.

Минулого тижня «накрили» «агентство», загальний грошовий обіг якого становив близько мільйона доларів чистого прибутку на рік! Через це «агентство» пройшло понад 150 повій. Найбільше дивує вимогливий підхід роботодавців до співробітниць: не пити, не колотися, — дівчата укладали письмовий договір із генеральним директором К., за його порушення їх карали штрафом і звільненням. Та й до особистості дівчат підхід був особливий: «Дівчина, котра працює вночі, не опуститься до продажу туалетного паперу».

— Не набридає мавпяча робота: піймав — запротоколював — відпустив? Завтра вони знову підуть на «роботу», і ніякими штрафами їх не налякаєш. Може, узаконити їхню діяльність і нехай спокійно працюють, людей тішать?

— Так ми не проти. Либонь скільки не забороняй, люди однаково на це йдуть. У будь-якому разі роботи в нас буде багато. Нині ми намагаємося створити картотеку, аби хоч знати, з ким маємо справу, і контролювати ситуацію. Головна мета нашої роботи — не «протоколювати» повій, а встановити осіб, які контролюють секс-бізнес у столиці, отримуючи нечувані незаконні прибутки. І притягнути їх за чинними в нас в Україні законами до кримінальної відповідальності.

ДОВIДКА «ДНЯ»

За даними Міжнародної організації міграції, до 90% жінок України — безробітні, або не задоволені своїми прибутками. Саме вони є головним джерелом постачання молодих жінок і дівчат на ринок секс-індустрії. За статистикою майже всі жінки «на панелі» незаміжні, не знали здорових стосунків у сім’ї (проживають окремо) або ж мають неповнолітніх дітей. Хвороби, безправ’я та насилля — постійні супутники «вічної професії». За статистикою МОМ, щомісячно в Італії вбивають одну жінку, котра насильно втягнута до проституції. Нещодавно в одному з борделів Франкфурта вбили чотирьох жінок із України у віці від 18 до 28 років. Були випадки, коли непокірливих жінок викидали з балконів висотних будинків. Звичайні випадки з життя проституток: і в Україні, і за кордоном, їм доводиться іноді обслуговувати до п’ятнадцяти клієнтів «за сеанс», виконуючи найпринизливіші забаганки «клієнтів», які користуються послугами жінок, називаючи їх «живим м’ясом». Жінки, котрі зазнали принижень та насилля, можуть звернутися за консультацією та д опомогою за телефоном довіри (224-04-46) міжнародної організації La Strada.