Активи, пасиви, Чубайс...
За даними інформаційних агентств, під час візиту першого віце-прем'єр-міністра Росії Анатолія Чубайса до Києва порушуватимуться проблеми можливої участі України в розподілі активів і пасивів колишнього СРСР. Це пов'язують із нератифікованістю українським парламентом угоди за так званим "нульовим варіантом" вирішення проблеми.
Однак, на нашу думку, візит Чубайса не присвячуватиметься винятково цій проблемі. Один із найдинамічніших російських політиків швидше за все порушить цілу низку питань як формального, так і неформального характеру. Кризова ситуація в Україні, гнітюча зовнішня залежність, наступні вибори дозволяють вести переговори практично "з позиції сили", максимально добиваючись прийнятного для Росії результату. У будь-якому разі, українська сторона не має гідних аргументів, які б дозволили реально відстояти свої інтереси.
Щодо активів та пасивів колишньої союзної держави, то на світанку незалежності України було ухвалено так званий "нульовий варіант". Згідно з яким, правонаступницею прибутків і боргів колишнього СРСР ставала Росія. Тоді Україні було простіше починати нове життя, як то кажуть, з нуля.
Однак нині, коли зовнішня заборгованість України становить 10,2 млрд. доларів, коли немає реальних джерел покриття заборгованості із зарплати й інших виплат, раптове надходження частини активів колишнього СРСР було б дуже спокусливим. Цілком можливо, що вітчизняні чиновники вже наперед відчувають смак процесу реалізації успадкованої нерухомості за кордоном та вирівнювання фінансової ситуації за рахунок такого важливого джерела.
Якщо звернутися до конкретних показників, то на час отримання незалежності частка України розраховувалась як питома вага в союзному ВНП і становила приблизно 16,7%. Нині зовнішня заборгованість Росії за різними джерелами становить приблизно 120 млрд. дол. Причому, успіхи пана Чубайса на переговорах із Паризьким та Лондонським клубами дозволили вирішити проблему зі сплатою як російської заборгованості, так і боргів колишніх республік Росії. Вартість нерухомості, що дісталася північному сусідові від колишнього СРСР за кордоном також дуже вагома.
Цілком зрозуміле прагнення України одержати солодкий шматочок ретельно приготовленого пирога. Так само, як і прагнення Чубайса не ділитися цим пирогом. У будь-якому разі, перший віце-прем'єр-міністр Росії має всі підстави проводити тверду лінію в переговорах з українською стороною. Успіхи в стосунках із західними кредиторами й відносне покращення макроекономічної ситуації в Росії дають усі підстави для впевненості щодо своїх сил. Економічна криза, яка триває в Україні, та її залежність від Росії також є фактором, що дозволяє вести переговори з жорсткою динамічністю. Малоймовірно, щоб цей візит приніс Україні якісь відчутні позитивні результати. Крім цього, приїзд пана Чубайса максимально використовуватиметься ним для демонстрації власного іміджу вольового впливового політика.
