Життя у стилі джазу

Минулого тижня Національний духовий оркестр України представив у Філармонії програму з творів Френка Сінатри. Концерт дуже сподобався слухачам. Всупереч стереотипам, що духовий оркестр — це марші і «садова» музика, цей колектив грає, можна сказати, все! Не так давно на базі оркестру було створено біг-бенд, так званий оркестр у оркестрі! Як функціонує бенд у рамках статусного колективу, що грає, коли і для кого — про це та інше читачам «Дня» розповів диригент духового оркестру, керівник відомого джаз-бенду «Drum Art Big Band» Олексій Вікулов.

— Граю джаз із самого дитинства, по суті від 10 років, — зізнається О. Вікулов.— У Дніпрі, звідки я родом, у нас був молодіжний біг-бенд під керівництвом Стаса Варшавського, який потім емігрував у Німеччину. Згодом я грав уже у професійному «Губернаторському» біг-бенд-оркестрі під керівництвом Юрія Паламарчука, це теж було в Дніпрі. Пізніше вирішив вступити до київської консерваторії, яку закінчив, як тромбоніст. Упродовж навчання джаз фактично не грав.... Та прийшов час і організував власний джаз-оркестр «Drum Art Big Band».

— Чому виникла ідея створити джаз-бенд при Національному духовому оркестрі?

— Ідея виникла спонтанно. Духовий оркестр і раніше виконував твори з джазового репертуару, але це була несистемна практика, один-два джазові концерти на рік. Крім того, ці концерти оркестр грав повним складом. А коли я прийшов у колектив, то ми почали грати у класичному форматі біг-бенду. На той момент якраз було замовлення оркестру на джазову програму. Відтоді ми почали займатися джазом систематично. Фактично біг-бенд на постійній основі виник рік тому.

— Ви починали як тромбоніст цього оркестру, а потім взяли участь на заміщення посади диригента?

— Ні, я починав як тромбоніст Філармонічного симфонічного оркестру. Паралельно вчився на диригента в київській консерваторії (у класі Леоніда Георгійовича Тихонова). І коли в Духовому оркестрі рік тому оголосили конкурс на заміщення посади диригента, я взяв у ньому участь.

— Що уявляє собою біг-бенд при духовому оркестрі?

— Це класичний біг-бенд, до 20 музикантів: 5 саксофонів, 4—5 труб, 4—5 тромбонів, ритм-секція теж чотири чоловіки (рояль, ритм-гітара, бас-гітара і барабани). Іноді додається перкусія, солісти. Минулого року було дуже велике навантаження саме на біг-бенд, бо було багато замовлень на джазові програми, зокрема відбулася серія концертів «Джаз на пляжі» (на Трухановому острові).  

— Більшість музикантів оркестру мають академічну освіту, виховані на академічному репертуарі. Чи не складно їм «переключатись» на джаз?

— На початку було складно, бо більшість музикантів починали грати джаз із нуля. Фактично 80% людей в оркестрі — це класичні академічні музиканти. І тільки 20% або раніше цікавилися джазом, або грали його, їм було простіше. Більшість музикантів відкрили для себе новий світ джазової манери гри і штрихової культури виконання. Але коли прозвучала ідея джаз-бенду, в усіх без винятку було велике бажання грати джаз, тому справа пішла відносно легко. Зрештою, усі музиканти — професіонали. Найголовніше те, що усім дуже подобається грати джаз, принаймні на репетиціях точно ніхто не нудьгує, для нас це своєрідна розрада.

— Джазу не буває без імпровізації. Як із цим даєте раду, адже імпровізувати може не кожен?

— Безумовно. Імпровізують у нас окремі музиканти, в яких це виходить дуже добре. Але є й такі, які навчаються, для них джаз — це можливість творчого розвитку, росту.

— Розкажіть про репертуар біг-бенду?

— Репертуару є більш ніж достатньо. У Духового оркестру досить велика бібліотека, яка включає загалом близько трьох тисяч творів. Буває, що ноти даю я зі своєї особистої бібліотеки. Часто ми обмінюємося репертуаром з іншими колективами або ноти нам дарують. Надзвичайно великий внесок у розширення нотного матеріалу і репертуару оркестру зробив Олексій Баженов, колишній диригент Національного академічного духового оркестру. Він зробив неймовірну кількість перекладів для нашого духового оркестру, це зокрема й перекладення джазових стандартів. Деякі аранжування саме джазових творів роблю я сам. Але це займає дуже багато часу.

— Хто є солістами, яких  запрошуєте на свої програми?

— На даний момент ми постійно співпрацюємо з двома солістами, це Віталій Костенко, який співав у програмі «Френк Сінатра» (його запросив до співпраці ще Олексій Баженов) та Маргарита Мелешко, фіналістка телешоу «Голос країни-6».

Приблизно раз на місяць ми виступаємо на сцені Національної філармонії. Джазові та популярні естрадні програми дуже любить публіка, а ми отримуємо насолоду від своєї роботи. До кінця сезону плануємо представити ще три-чотири програми.