Паради перемог

Не заради оптимізму, хоча і його нам катастрофічно не вистачає, а для координації з реаліями життя варто було б започаткувати не замість, а на доповнення параду перемоги паради перемог. Хай не величних і навіть не доленосних, але дуже необхідних.

Open air Міністерства закордонних справ України, започатковане три роки тому, здається, за духом своїм, є дійством дуже співзвучним. Перший МЗС Open air, який відбувся 19 червня 2015 року і виявив унікальні акустичні властивості атріуму при його кам’яниці, був присвячений українським бранцям ув’язненим у Росії. Тоді «Нічні серенади» у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» зазвучали у відкритому просторі не тільки як гімн ніжності і коханню, а й мужності і незламності людей, у серцях яких живе любов та вірність.

Цей символічний парад перемог — перемог над ворогом, обставинами, — 7 жовтня 2016-го продовжив перформанс «Я — ветеран». І чарівна музика Оркестру почесної варти Окремого полку Президента України переможно зливалася з мелодією дзвонів Михайлівського Золотоверхого.

Цьогоріч Open air МЗС України став концертним майданчиком для Koktebel Jazz Festival, який змушений був виїхати із Криму. Можна сказати, що джазовий концерт «Музика вільних людей» фактично став віддзеркаленням параду міжнародної підтримки тих, хто різними мовами й інструментами виступає проти російської окупації Криму.

Джаз — це музика свободи. Саме так вона сприймалася у виконанні одного з найвідоміших українських джазменів Ігоря Закуса, співачки Іванки Червінської, Z-Band, які представили програму «Коломийки», а також джазової піаністки Наталії Лебедєвої, яка із секстетом виконала авторські джазові бачення творів Фрідеріка Шопена у прем’єрній програмі Quests. Завершальним акордом концерту стала музика одного з найяскравіших композиторів українського джазу — Усеіна Бекірова — уродженця Сімферополя, визнаного піаніста та клавішника, який представив свою авторську програму.

Те, що кожного року перед самим початком концертів із небес падає потужна злива, видається знаком постійного оновлення засобів самовиявлення сучасної української дипломатії. Роль її, здається абсолютно зрозумілою, а от шляхи досягнення результатів, як і в кожній справі, мають постійно оновлюватись і розвиватись. Жартують, що дипломат — це чоловік, який здатен переконати свою дружину, що шубка з норкового хутра зробить її товстішою. Серйозніша формула дипломатії називає її вмінням прати до чистого у брудній воді. Дипломатична мова — складні вузли проблем має переводити у дуже прості формули: це як перекласти з української на будь-яку іншу: «Чорна смородина ще зелена, тому що червона».

ГЛЯДАЧІ: ПАВЛО КЛІМКІН, МІНІСТР МЗС, І МУСТАФА ДЖЕМІЛЄВ — НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІДЕР КРИМСЬКИХ ТАТАР, ДЕПУТАТ ВР УКРАЇНИ

Перед початком концерту міністр закордонних справ України Павло Клімкін привітав почесних гостей — посла Швеції Мартіна Хаґстрьома та посла Литви Марюса Януконіса — абсолютно слушно наголосивши, що їхні країни продемонстрували дієву дружність до нашої держави. Хоча, мабуть, не усілякий вияв солідарності з нами стає загальновідомим. Ухвалений у Білорусі закон, який передбачає кримінальну відповідальність для тих, хто воює в Україні на боці незаконних збройних формувань, — це теж доволі рішучий і красномовний жест...

Щороку на подібних концертах стає більше глядачів, мабуть, їх територія із часом розшириться на всю Михайлівську площу столиці (а з урахуванням глядачів прямої інтернет-трансляції — весь світ), і поступово з музичних вечорів вони переростуть у демонстрацію нових дипломатично-мистецьких прийомів, якими досягається така тонка матерія, як симпатія між народами, країнами, людьми.

Ще років п’ять тому, перебуваючи за кордоном і розповідаючи про Україну тим, хто плутав її з Країною (Сербською Республікою), варто було назвати ім’я Андрія Шевченка й одразу стати ідентифікованим як громадянин цікавої країни. Не тільки імена геніїв українського народу, а й наша історія ще з часів Трипільської цивілізації мали б зробити нас і зрозумілішими, і більш шанованими. Просте Шевченкове: «Раз добром зігріте серце ввік не прохолоне», перекладене усіма мовами світу, і для прикладу, ніби вишите на комп’ютерній «мишці» у формі рушника, збагатило би нашою мудрістю інші народи, засвідчило б нашу мудрість. А головне — могло б бути дешевим у грошовому вимірі корисним «дипломатичним» сувеніром.

Здається, біля кожного українського посольства за кордоном росте дерево. У столиці Йорданії наші дипломати висадили парк українсько-йорданської дружби і вправно його доглядають. Так от чом би таке дерево біля посольства не зробити генеалогічним деревом нашої держави, прикрасивши його гілки невеличкими парсунами героїв Доби Княжої, Гетьманської, сучасної. Досвід дипломатів поєднаний із знаннями режисерів, дизайнерів міг би з ініціативи Міністерства закордонних справ вилитися у мистецький рух за привабливий імідж України.

А щодо парадів перемог, на мою думку, започаткований МЗС України проект Open air варто було б обговорити, збагатити пропозиціями й адаптувати до специфіки інших міністерств, кожне з яких має свої маленькі і великі перемоги, з яких має складатися загальний переможний поступ держави до вільного заможного щасливого життя рівної серед рівних в Європейському Союзі, у мирі і злагоді з усім сущим на планеті Земля та із самою собою.