Нова музика. Пам’ять. Одеса

Його учасники та гості роз’їдуться по домівках, відвізши із собою світлі спогади, нові ідеї, творче натхнення, враження від нових і старих імен творців нової музики, зокрема й українських, твори яких традиційно стартують зі сцени цього фестивалю у великий світ.

Переповідати музику немає сенсу, але передати атмосферу через учасників фестивалю сенс є. Про загальні настрої в наш нестабільний, сповнений тривог час веде мову незмінний президент цього музичного форуму Бернгард ВУЛЬФ — професор із Фрайбурга (Німеччина):

— За нинішньої ситуації, коли держави більше заклопотані безпекою своїх національних кордонів, в цьому контексті мистецтво стає не просто окрасою нашого щоденного життя. Воно, завдяки своїй наднаціональній природі, (у тому сенсі, що мистецтво важливе як для українського суспільства, так і для, приміром, німецького), допомагає зберігати і примножувати креативні ідеї в сьогоднішньому світі. Україна зараз переживає тяжкий період, але така ситуація у всьому світі. Ми не можемо залишити наше майбутнє банкірам та фінансистам. Мистецтво відіграє і відігратиме визначальну роль для майбутніх поколінь. У Західній Європі партії національного спрямування зараз набирають ваги, стають впливовою політичною силою. Я вельми сподіваюся, що сили, які зараз є популярними у Польщі, Угорщині тощо, не стануть визначальними в політиці Франції та Німеччини. Політики зобов’язані мистецтву тим, що воно допомагає їм розуміти світ краще і ухвалювати гуманніші рішення. Для цього, зокрема, фестиваль в Одесі має існувати і навіть ставати значущішим, напевно, ніж він є зараз. В Україні, на жаль, не так багато відомих фестивалів, і Одеський міг би стати візитівкою фестивального життя України. В Україні має відбуватися більше фестивалів, подібних до Одеського. Ми тут усі разом, у доброму гуморі, і це чудово. Хоча фестиваль сповнений сумних спогадів про яскравих особистостей, що залишили свій слід не лише в українській історії.

У найпершому фестивалі, 23 роки тому, брав участь молодий, талановитий співак Василь Сліпак. Він виконував партію П’єро у представленій тоді у програмі опері. На згадку про трагічно загиблого співака і громадянина, Героя України Василя Сліпака, опера зазвучала знову, заграла новими барвами, органічно переплітаючись із чудово змонтованим відео з тієїю, першої прем’єри. Інструментальну частину виконав ансамбль SENZA SFORZANDO, а його незмінний керівник Олександр Перепелиця-мол ще й блискуче змонтував відео. Головну вокальну партію виконав молодий український співак Андрій МАЛИНИЧ:

— Готуючись до виконання твору Олександра Козаренка, переді мною стояла серйозна проблема інтерпретації, оскільки цей твір («П’єро мертвопетлює») уже став, по суті, символом Василя Сліпака. По-перше, мені довелося зробити невеличке перекладення під себе, — твір написано для контртенора, і вокальний рядок так просто не вилучиш через особливості теситури. Відіграло важливу роль те, що я виконував П’єро Козаренко в одному блоці з «Місячним П’єро» Шенберга і своїм твором — міні-оперою «П’єро і Краса». Провівши музичний аналіз, знайшов параметри, на які спиратимуся. Так з’явилися темброві персонажі: флейтистка — вона ж Душа П’єро і кларнетист (+саксофон), котрий замінював також трубу в нашому виконанні; він же — Арлекін, — символічний образ долі, яка як підносить випробування, так і дарує благодать. На цій тріаді було побудовано концепцію всього блоку. Мені було надзвичайно цікаво виконувати Козаренка, напевно, ще і через усвідомлення атмосфери, з нагоди чого цей твір зазвучав знову в межах фестивалю, після стількох років. Цікаво було й те, що глядачі могли оцінити дві інтерпретації, — перед нашим виступом показали відеоряд виконання В.Сліпаком. Глядачі спостерігали щось подібне до «зміни поколінь», натхненний симбіоз не просто композитора-виконавця-слухача, не просто данину пам’яті унікальній людині, а й просторову подорож з минулого, через трагічне сьогодення, в майбутнє.

Пам’яті трагічно загиблого композитора — Юлії Гомельської, — незмінної учасниці багатьох фестивалів, було присвячено ще одну Сцену-концерт. Галина ШПАК, хормейстер, відома далеко за межами Одеси та України, розповідає:

— Я вдячна Кармеллі (арт-директор фестивалю) за те, що вона присвятила цілий блок Юліним творам. Ми з Юлею знайомі зі студентських років, разом закінчували консерваторію. Але справжній творчий контакт розпочався з 2003 року. А 2006-го, на конкурсі у Франції, наш хор представив новий твір Юлії (прем’єра музики українського композитора   — одна з умов програми) і привіз їй заслужену перемогу. Твір називався «Шепотіти, говорити, співати». Юлія Гомельська — обдарований композитор, чесна, добра людина, яка постійно випробовувала себе на міцність. Дуже цілеспрямована, із загостреним почуттям справедливості. Світла людина. Музика для хору в Юлі написана дуже цікаво, професійонально. У сенсі фактури, гармонії, ритмів. Її твори для мене — певний камертон сучасної музики. Нас об’єднують 17 років спільної творчої роботи. Дуже добре пам’ятаю її слова — «кожна мить життя — наче дотик крила пташки до квітки. Ці миті відлітають безповоротно». Пам’ятаєте пісню зі словами — «есть только миг между прошлым и будущим, именно он называется — жизнь». Композитор і людина Юлія Гомельська залишила свою дуже світлу і дуже яскраву мить.

ВПЕРШЕ ДО ОДЕСИ ПРИЇХАВ ВСЕСВІТНЬО ВІДОМИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ МУЗИКАНТ ДЖОННІ РЕЙНГАРД (ФАГОТ), ЯКИЙ НЕ ЛИШЕ ВЗЯВ УЧАСТЬ У ФОРУМІ, А Й ПРОВІВ МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ СТУДЕНТІВ КОНСЕРВАТОРІЇ / ФОТО ВІТАЛІЯ СІВАКА

Джоні РЕЙНГАЛЬТ (США) — всесвітньо відомий музикант, який приїхав до Одеси вперше і став не лише учасником фестивалю, а й поділився своїми знаннями на майстер-класі зі студентами консерваторії:

— Я приїхав отримати і поділитися креативними ідеями. Дістати нові враження і зробити свіжі висновки. Не перестаю говорити самому собі про те, скільки можна всього зробити, скільки потрібно всього зробити. І коли є можливість почути стільки різних виконавців, нових творів, розумію, як багато ще є цікавого й недослідженого матеріалу, з яким хочеться працювати. Усвідомлюю, це нелегке завдання, але будую великі плани на майбутнє. Сподіваюся як на майбутнє саме по собі, так і на цих молодих людей, яких ми почули на цьому фестивалі. Враження від Одеси, від фестивалю, від колег — казкове.

Жоден проект, жодна творча ідея не втілюється в життя без фінансової підтримки. Фестивалю допомагають багато посольств і культурних центрів європейських держав. Деякі роблять це послідовно, з року в рік. Ось що каже про це пан Еліав БЄЛОЦЕРКОВСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол держави Ізраїль в Україні:

— З фестивалем «2дня&2ночі Нової музики» ми співпрацюємо багато років. Для посольства дуже важливо, щоб ізраїльські композитори і музиканти брали участь в одному зі знакових фестивалів сучасної симфонічної музики.

У галузі культури Ізраїль та Україна за 25 років дипломатичних відносин заклали міцний фундамент для розвитку плідної співпраці. Щороку в Києві та інших містах України відбуваються виступи ізраїльських музикантів, акторів, презентують свої книжки ізраїльські письменники, проводять майстер-класи ізраїльські діячі мистецтва, виставляють свої роботи ізраїльські художники.

Але Одеса і цей фестиваль посідають особливе місце, як на карті культурної активності в Україні, так і в планах посольства. Щороку ми чекаємо з нетерпінням і плануємо нашу участь у цьому чудовому проекті, і щороку фестивальна програма, концерти та майстер-класи перевершують наші сподівання.

Хочу від щирого серця подякувати артистичному директорові фестивалю пані Кармеллі Цепкаленко, решті організаторів фестивалю і побажати їм натхнення і творчих успіхів.