Марк Саньйоль: "Ми пропагуємо свою культуру"

В Україні діє кілька національних культурних центрів, зокрема польський та чеський. При американському посольстві, в так званому Американському домі, працює бібліотека. Німецьку мову та культуру пропагує Гете-інститут. Проте пальму першості закордонних культуртрегерів слід віддати Французькому культурному центрові.

- Коли я прибув до Києва у жовтні минулого року, - розповідає його директор Марк Саньйоль, - центр існував уже 6 років. Попередній директор пан Бернар Вантом зробив дуже багато для його успішної роботи.

- Чи працювали ви десь у слов'янському світі до прибуття в Україну?

- Так, у 1979-1980 роках я жив і викладав французьку у Варшаві. За цей час трохи вивчив польську мову, що допомагає мені тепер у вивченні російської та української.

- Франція, звичайно, незрівнянно більше відома у світі, ніж Україна. Твори французьких письменників перекладено багатьма мовами, їх знають і пересічні громадяни. Але багато французьких імен ХХ століття з певних причин маловідомі в посткомуністичному світі. З якими з них варто було б познайомити українських читачів? Що для цього робиться?

- Нещодавно у харківському видавництві "ОКО" вийшла книжка одного з найвидатніших філософів ХХ століття Мішеля Фуко. Харківське ж видавництво "Фоліо" готує прозу Бориса Віана. Київське видавництво "Дух і Літера" працює над виданням творів видатного філософа ХХ століття Сімони Вейль. Є проект видати праці Еманюєля Левінаса. Також от-от має з'явитися випуски часопису "Дух і літера", переважно присвячений французькій філософії. Там з`являться уривки з невідомих в Україні текстів уже згаданих Вейль, Левінаса, а також Поля Рікера.

- Діяльність культурного центру в Україні, певно, не обмежується лише підтримкою книговидання...

- Французький культурний центр організовує виставки французького малярства. Скажімо, у нас експонувалися літографії художників паризької школи, твори видатного художника ХХ століття Олів'є Дебре, згодом - роботи Анн Горубен. Не можна не згадати виставку відомої у Франції художниці Колет Дебле "888", про яку багато писала ваша преса. Нині у приміщенні центру - виставка уродженця Одеси фотохудожника Бориса Ліпницького, який жив у Парижі й закарбував у своїх фотороботах обличчя французької артистичної богеми.

- А чи робите ви щось для пропаганди українського мистецтва у Франції?

- Це не зовсім наша робота. Наша мета - пропагувати французьку культуру тут. Трохи допомагаємо в організації виставок українських митців у Франції. Наприклад, допомогли одному фотографу із Запоріжжя. Надаємо подеколи стипендії для стажування художників у Франції. Звичайно, ця робота для нас не основна.

До сказаного паном Саньйолем слід додати, що в Києві та в інших містах України часто гастролюють балетні трупи Франції. Квитки на ці спектаклі недорогі. У великих кінотеатрах також за доступними цінами відбуваються тижні французького кіно. У приміщенні Французького культурного центру працює бібліотека, яка на сьогодні має близько 7 тисяч томів і весь час поповнюється новинками французької прози, поезії, філософії. Філії Альянс-Франсез відкрито в Одесі, Донецьку, Запоріжжі, Харкові, а в 21 місті України діють французькі культурні центри з бібліотеками. На запрошення Французького культурного центру в Україну приїздять видатні діячі французької та світової культури. Однією з найяскравіших була зустріч із видатним діячем російської, французької і світової культури Єфимом Еткіндом.

Марк Саньйоль народився 1956 року в Ліоні. Навчався в Ліоні та в Парижі. Вивчав германістику, 1984 року захистив дипломну роботу.

У 1979-1980 роках працював у Варшаві, викладав французьку. Навчався в аспірантурі в Західному Берліні та Парижі. Стипендіат Фонду Гумбольдта 1990 року.

1990-1996 - директор Французького культурного центру в Дрездені.

Від 1996 року - директор Французького культурного центру в Києві.