Iсторія країни через життєві історії трьох жінок

До того, як стати письменником, Володимир Лис тривалий час працював журналістом. Готуючи матеріал про чергові вибори, у 1999 році він побував у колонії суворого режиму... Там почув розповідь про дівчину, котра приїхала в ті краї услід за рецидивістом, якого кохала, і десять років жила поблизу колонії, в якій він відбував покарання.  А як письменник, він завжди прагнув писати про рухи людської душі, які примушують боротися із самим собою. У романі «Країна гіркої ніжності» описано історію країни через долі трьох жінок однієї родини. Одна із доль — доля медсестри, яка приїхала на Волинь у сорокові роки, і допомагала українським повстанцям. Зацікавила письменника й історія молодих людей, які намагалися поєднати свої долі під час Помаранчевої революції, проте їх поєднувала лише ідеологія, а не кохання. Цим романом Володимир Лис підтвердив ще раз те, що вибрав свою тему, свій, як сказав, «острівець життя». Це його рідне волинське Полісся.

У романі — історії бабусі, її доньки та внучки. Перша — донька репресованого радянського чиновника, після дитбудинку потрапляє на Західну Україну, опиняється з у колі українських повстанців, яким допомагає як медсестра. Її донька має свою жіночу історію: кохання до кримінального авторитета... Онука ж пережила своє кохання та велику зраду під час Помаранчевої революції. Кожна із жінок жила у свою епоху, вони не можуть змінити хід історії своєї країни, але, як каже автор роману, «разом із нею вони проживатимуть життя таким, яким воно є, — з усім його болем, щастям, бідою і радістю, коли почуття терпкі й щемливі, а ніжність справді гірка».