«Україна це не банкомат!»

Шведський економіст Андерс Аслунд йде з наглядової ради Укрзалізниці.  Він вважає, що президент Володимир Зеленський і депутати від Слуги народу руйнують незалежне корпоративне управління. «Багато наших рішень не виконуються керівництвом Укрзалізниці. Також уряд не забезпечує компанії прийнятні регуляторні або фінансові умови для модернізації та підвищення ефективності (необгрунтований земельний податок; тарифи, які значно нижче рівня витрат; напосідання у питанні того, щоб кількість співробітників залишалася дуже роздутою; і так далі). Ці обставини ставлять компанію в хитке фінансове становище», — заявив Аслунд.

Але це не все. Серед ключових причин, які назва Аслунд — юридичні ризики.

«По-перше, вважаю надмірними юридичні ризики, на які наражаюся. Хоча в договорах, підписаних нами при призначенні, нам обіцяли страхування відповідальності директорів і посадових осіб, що є стандартною практикою при членстві в раді, наш акціонер, український уряд, не надав нам таке страхування», — зазначив у своїй публічній заяві Аслунд.

Схоже, за переббігом історії Славоміра Новака — екс-очілка Укравтодору, якого затримали за участь в організованій злочинній групі під час діяльності на території України, з уважністю стежать експати а управлінських посадах в держструктурах.

Але найбільше уваги в заяві Аслунд приділив третьому пункту аргументів — гроші. 

«По-третє, нам, членам наглядової ради Укрзалізниці, з квітня нічого не платять. Після п’яти місяців невиплати зарплати я вважаю малоймовірним, що нинішній український уряд буде виплачувати якусь винагороду членам наглядової ради», — зауважив Аслунд.

Зауважмо, в кінці квітня Верховна Рада внесла поправки в закон про бюджет, обмеживши заробітну плату всіх державних службовців, а також членів правління і наглядових рад державних компаній десятьма мінімальними заробітними платами — вона не повинна перевищувати 47,020 грн або близько $1700 на місяць з 1 квітня до кінця карантину.

«Це представили як тимчасовий надзвичайний захід, але він діє вже п’ять місяців і може зберегтися. З цим обмеженням все було не так. Воно має зворотну силу, що суперечить елементарному праву. Воно порушило наші трудові договори. Воно торкнулося тисячі високопоставлених держслужбовців, включаючи суддів, прокурорів, членів парламенту, менеджерів і членів різних бордів. Переважна більшість цих людей — громадяни України. Менше п’ятдесяти є іноземцями. Найгірше те, що це не заохочує компетентних і чесних людей працювати на українську державу і є атакою на хороше управління. Депутати від Слуги народу атакують іноземних членів наглядових рад українських держкомпаній за те, що вони іноземці, і за те, що їм занадто багато платять, хоча нам з квітня нічого не платять», — пояснив Аслунд.

На закінчення, він зізнався: «я не відчуваю, що потрібен акціонеру, і мені не запропонували прийнятні умови роботи, в той час як юридична відповідальність лежить на мені. Не так потрібно керувати залізнице».

Експерти різко відреагували на заяву Аслунда.

КОМЕНТАРІ

Віталій ШАПРАН, фінансовий аналітик:

— Читаючи заяву пана Аслунда, згадав про дві модні хвилі на директорів у Великобританії. До банкрутсва Enron (у США) у британських компаніях було дуже модним призначати в раду директорів титулованих осіб. Вважалось, що це підкреслювало чесність такої наглядової ради. Після скандалу з Enron стартувала мода на призначення людей з досвідом роботи в аудиті. Якщо ви були титулованою особою та з досвідом аудитора, то вважалось, що це «Bingo», оскільки до таких кандидатів стояли черги. Але ж за такою модою був раціональний розрахунок. Після гучного скандалу із звітністю, великі компанії намагались відновити довіру інвесторів, і послати їм сигнал, що в них не просто наглядова рада яка підписує звіти, а є принципові люди із досвідом, які можуть і перевірити як формувалась звітність. Тобто мода виникала невипадково.

Що саме робив пан Аслунд в Укразалізниці без досвіду в аудиті, без досвіду роботи на залізниці і взагалі в будь якій транспортній компанії, мені не відомо, як і те, що відбувалось в головах тих, хто його туди призначив.

Мода просто призначати іноземців в наглядові Ради яка захлиснула Україну років 3—5 тому, чесно кажучи, дивує своїм дикунством. Я розумію, коли, наприклад, представника іноземного банку, або міжнародної організації призначають до наглядової ради держкомпанії, щоб при отриманні фінансування проектів компанії від таких організацій підвищити їх прозорість для кредиторів, але те що відбувалось в нас «призначення без причини» явно не мало і не матиме раціональних пояснень.

І на прикінці хочу сказати пану Аслунду, що Україна це не банкомат, а якщо Вам не байдужа доля країни, і Ви прийшли допомагати проводити реформи в дусі міжнародного партнерства, то можливо і не потрібно було б піднімати питання про оплату.

Богдан ДАНИИШИН, голова Ради НБУ:

— Подібних «залізничників» в наглядових радах державних компаній багато і одержують вони більше 10 тис дол США. Ще і незадоволені, що їм до 47 тис грн обмежили. Деякі іноземці перебувають в 2—3 наглядових Радах і там уже до 100 тис дол винагорода доходить. До речі, винагорода членів Ради НБУ, які щоденно працюють в НБУ і затверджують мільярдні кошториси НБУ , беручи на себе всю відповідальність — 3,5 тис $ (еквівалент). Це найменша сума винагороди серед усіх банківських структур, навіть державних банків. Тому таким «залізничникам» — заробітчанам як Аслунд, які не мають права критикувати Президента нашої країни — хочеться сказати — або приносьте хоч якусь користь компанії, або ідіть беріть лопату в руки і будуйте вузькоколійку Київ — Стокгольм. Хоча пан Аслунд має таке відношення до залізниці як я до класичного балету!