Північному потоку-2 – кінець?!

«Газпром» збільшив поставки газу по українському напрямку до Європи до контрактного максимуму. Загальний транзит до Європи перевищив 450 млн кубометрів на добу.

За даними «Оператора ГТС України», 6 жовтня в газотранспортну систему України надійшло понад 177 млн ??кубометрів газу з Росії. На вихід в Європу пішло менше, але ці цифри немає сенсу враховувати, так як Україна відбирає частину газу по віртуальному реверсу, а російський газ безпосередньо не закуповує вже майже п’ять років.

До цього в жовтні середньодобові поставки українським маршрутом становили близько 170 млн кубометрів, а в вересні — 160 млн кубометрів.

Зараз же «Газпром» вперше вийшов на законтрактовані обсяги транзиту через Україну. На цей рік, за контрактом з «Нафтогазом України», вони встановлені на рівні 178 млн кубометрів на добу.

Це доводить, що Росія не планує проміняти українську ГТС на Північний потік-2, заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.  За його словами, прохання Газпрому є дуже позитивним сигналом.

«По-перше, українська сторона зможе отримати більше прибутку в майбутньому, що означає більше доходів і більше податків, сплачених до бюджету держави. По-друге, це доводить, що російська позиція, згідно з якою українську ГТС необхідно замінити на «Північний потік-2», є абсолютно помилковою», — сказав Коболєв.

Замовлення російським Газпромом великих потужностей для транспортування газу через українську ГТС може стати вагомим аргументом проти завершення будівництва Північного потоку-2, зазначив Коболєв.

За його словами, і НАК «Нафтогаз України», і ТОВ «Оператор ГТС України» довели, що відповідають європейським правилам і є надійними партнерами.

«Важливо це згадувати, коли будуть проходити наступні дискусії щодо Північного потоку-2. Важливо це донести також нашим американським колегам, які планують поширити санкції на всіх партнерів Північного потоку-2», — зазначив Коболєв.

Нагадаємо, «Північний потік-2» — російський газопровід, який будується по дну Балтійського моря з Росії до Німеччини в обхід України, Польщі, Білорусі та інших транзитних держав. Пропускна спроможність газопроводу — 55 млрд кубометрів газу в рік. Вартість проекту оцінюється майже в 10 млрд євро. Єдиним акціонером Nord Stream 2 є російський Газпром. Партнери монополіста за проектом — німецькі Wintershall і Uniper, австрійська OMV, французька Engie і Royal Dutch Shell (Великобританія і Нідерланди)     — обіцяли профінансувати 50% проекту.

Про плани США ввести нові санкції проти газопроводу в травні попереджав екс-посол США в Німеччині Річард Гренелл. Ця заява прозвучала на тлі повідомлень про перебування російського судна Академік Черський в німецьких водах нібито, щоб добудувати Північний потік-2.

Президент України Володимир Зеленський зазначає, що газопровід «Північний потік-2» є викликом для енергетичної безпеки всієї Європи.

На спільному брифінгу у вівторок у Відні з канцлером Австрії Себастьяном Курцом він зазначив, що з владою Австрії у керівництва України різні погляди на ситуацію навколо будівництва «Північного потоку-2».

«Я розумію всі складнощі, всі інвестиції, я це відверто говорив. Як Себастьян зараз говорить, я розумію, що є і компанії, і податки. Але при всьому цьому я розумію, які є серйозні виклики через Nord Stream 2. І це не тільки енергетична безпека України, я поділився детально з Себастьяном, це буде питання енергетичної безпеки всієї Європи», — зазначив Зеленський.

У липні посольство США в Німеччині попередило європейських підрядників Північного потоку-2 про ризики потрапити під санкції, якщо вони не вийдуть з проекту.

11 серпня німецько-фінська енергетична компанія Uniper в своєму звіті попередила акціонерів, що через  американські санкції «зросла ймовірність того, що будівництво газопроводу затягнеться або взагалі не буде завершено».

За прогнозами Коболєва, цього року Україна заробить на транзиті газу близько двох мільярдів доларів.

«Це достовірний прогноз. Адже, на відміну від попереднього періоду, «Нафтогаз» отримував плату за транзитні послуги від української ГТС залежно від обсягу прокачаного газу, зараз ситуація принципово інша. За підписаним договором кінця грудня минулого року, на поточний рік зарезервовані потужності 65 мільярдів кубометрів. А зараз в Європі, Туреччині російський газ не сильно шанують, обсяги його закупівель різко впали. І от прокачає «Газпром» 40 мільярдів кубометрів чи 45, але заплатить як за 65 мільярдів кубометрів транзиту. Це принцип «качай або плати». «Газпром» платить за зарезервовані потужності. Навіть якщо уявити гіпотетичну ситуацію, що вони нічого не прокачали б, усе одно вони заплатили б так, ніби прокачали 65 мільярдів кубометрів», — констатує президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

«Ми уважно спостерігаємо за розвитком подій у Німеччині з проєктом «Північний потік-2» і сподіваємося, що наші партнери побачать потенціал збільшення використання вже наявної інфраструктури, як і задекларовано в усіх документах ЄС», — зазначив генеральний директор ОГТСУ Сергій Макогон.

Він нагадав, що українська ГТС може транспортувати значно більше газу і постійно шукає нові ринки і сервіси.

Нагадаємо, укладений у 2009 році транзитний контракт між «Нафтогазом України» та російським «Газпромом» закінчився 1 січня 2020 року. Новий договір між на організацію транспортування, транспортну угоду між НАК і новим оператором ОГТСУ, а також міжоператорську угоду між ОГТСУ і «Газпромом» було підписано пізно ввечері 30 грудня 2019 року за підсумками тристоронніх газових переговорів Україна-Росія-Єврокомісія.

Як відомо всі останні роки російська державна компанія «Газпром» не шкодувала сил і, головне, гігантських коштів на реалізацію кремлівського проекту «Північний потік-2».  «Північний потік-2» став би символом нової перемоги над українцями.  Його суть полягала в тому, щоб до кінця 2019 року, до моменту завершення десятирічної російсько-української газової угоди, побудувати два потужних трубопроводи, що оминають Україну з півночі і півдня, і припинити поставки газу до Європи і Туреччини територією України. Це позбавило українську хитку економіку великих і стабільних валютних надходжень, прирекло б її газотранспортну систему на простій і загнивання, а заодно дозволило б Москві, за бажання, почати новий виток дестабілізації України («Новоросія-2»), не ставлячи під загрозу прокачування російського газу до ЄС.

Можна скільки завгодно, немов заклинання, офіційно повторювати для іноземців фразу про те, що газопровід «Північний потік-2» — це суто комерційний проєкт. У російських соцмережах одразу чудово зрозуміли його геополітичне підґрунтя, про що досить красномовно свідчили всі останні роки незліченні злісні і зловтішні пости і коментарі на тему «покажемо хохлам»!

Мабуть, жоден промисловий, інфраструктурний проєкт не викликав у сучасній Росії стільки інтересу і емоцій — хіба що Кримський міст. Гіпертрофована увага пересічних російських користувачів соцмереж та ЗМІ до прокладання двох труб дном Балтики можна пояснити лише тим, що після приєднання українського півострова (і будівництва мосту) дуже хотілося здобути ще одну знакову перемогу над «бандерівцями», а заодно і знову «утерти ніс «американцям. Але не склалося!