Три події: на вістрі конфронтації

Перший. «Аваков vs Порошенко» — приблизно такі різкі меседжі з’явилися в ЗМІ та заявах політиків разом із вибухами в Калинівці. Відвертий «наїзд» Олександра Турчинова та Антона Геращенка на НГШ Віктора Муженка, з прицілом «в лузи» Президента, показово розкрили відверту конкуренцію між двома таборами. Подейкують, що у Турчинова навіть є своя кандидатура на місце Муженка — нинішній заступник Секретаря РНБО Михайло Коваль. Той саме Коваль, який влітку 2014-го обіймав посаду в.о. міністра оборони перед Валерієм Гелетеєм та запам’ятався обіцянкою 20 червня 2014 року знищити кожен російський танк, на координати якого йому вкаже громадськість. Це в той час, коли Луганськ і Донецьк відкрито перед веб-камерами насичувався військовою технікою. Напруга між згаданими таборами дійсно зростає від чого виникає питання — а з ким зрештою залишиться Президент? Так, наприклад, журналіст Сергій Щербина пише у ФБ, що Аваков, Турчинов та Яценюк нещодавно покинули засідання «стратегічної семірки» маючи власне бачення закону про реінтеграцію окупованих територій. І не дивлячись на те, що той же Арсен Аваков запевнив, що ніякої конфронтації серед владного олімпу немає, такі системні і очевидні спалахи доводять зворотнє.

Другий. Судова реформа стала випробуванням для «Опозиційного блоку» на єдність. Не в перше в цій фракції трапляються внутрішні бродіння та не в перше з неї виходять її члени (раніше Вадим Рабинович, який створив власну політичну силу і всіляко намагається посилити власну медіа-присутність в ефірі). Фактично, проголосувавши за Закон про судову реформу, частина опоблоківців відверто пішла на тактичну угоду з владою, оголивши факт того, що ворони не лише не виклюють один одному очі, але й інколи підставляють плече. На таку співпрацю, судячи із прізвищ тих, хто проголосував, пішло «ахметівське» крило. Інша частина Опоблоку, не забуваючи використовувати проросійську риторику щодо «партії війни», демонстративно заявила про свій протест. Олігарх Вадим Новінський, який відомий не лише організацією хресних ходів, а й невразливістю до зняття депутатської недоторканності, заявив про створення «самостійної платформи всередині Опозиційного блоку». Але запевнив, що про розкол у партії не йдеться. Куди більш радикально висловився харків’янин Михайло Добкін, оприлюднивши емоційну заяву: «З цього дня я безпартійний».

Третій. Ще одного олігарха та колишнього голову Донеччини Сергія Таруту, який ще в квітні цього року заявив про створення власної партії, НБУ звинувачує в поширенні фейків у США про діяльність цього банківського органу. Нагадаємо, що за інформацією НБУ позафракційний нардеп Сергій Тарута «у орендованій кімнаті» взяв участь у «малочисельному (до 20 осіб) неофіційному заході, організатором та модератором якого виступив представник лобістської компанії «LibertyInternationalGroup», а спікерами виступили Сергій Тарута та екс-співробітник НБУ Олександр Завадецький... Жодні офіційні представники Адміністрації та Конгресу США участі у цьому заході не брали». Війна Сергія Тарути з Нацбанком триває тривалий час. Рівно рік тому Тарута під час щорічної зустрічі Міжнародного валютного фонду та Світового банку у Вашингтоні (США) вже оприлюднював критику діяльності НБУ і зокрема його тодішньої голови Валерії Гонтаревої.