Шостий уряд Леоніда Кучми
Уряд, формуванням якого займається новопризначений прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко - уже шостий уряд Леоніда Кучми.
Перші два (Кучми-Юхновського і Кучми-Звягільського) припадають ще на добу його прем'єрства (1992 - 93 рр.), три наступні (Кучми-Масола, Кучми-Марчука і Кучми-Лазаренка) - на три роки президентства.
Принципова відмінність нинішнього уряду від п'яти попередніх полягає в тому, що Валерій Пустовойтенко є одним із найближчих і найдавніших співробітників Президента. Якщо раніше Л. Кучма вважав за можливе дистанціюватися від рішень прем'єра (у червні 1996 року він навіть заявив, що надав П. Лазаренку "волю " у формуванні уряду), то тепер така тактика була б принаймні непереконливою. Новий Кабінет Міністрів України є урядом Кучми не лише юридично (всі призначення відбуваються за його указами), а й по суті. Напередодні перших призначень заступник голови АП Анатолій Гальчинський передбачав: "До уряду справді прийдуть нові, кваліфіковані, цікаві люди".
Основна тенденція, яка впадає у вічі при аналізі відставок - вигнання з уряду тих, хто мав репутацію прихильників екс-прем'єра Павла Лазаренка чи кого запідозрювали в цьому. Передусім, це стосується відправленого у відставку "у зв'язку з виходом на пенсію" Генпрокурора Григорія Ворсинова, а також міністрів енергетики й вугільної промисловості Юрія Бочкарьова та Юрія Русанцова, звільнених із найбезнадійнішим формулюванням - "у зв'язку з відставкою Кабінету Міністрів". Відправлено на пенсію віце-прем'єра з питань АПК Михайла Зубця, - фундатора й першого керівника Аграрної партії. З цього ряду дещо вибивається залишений на посаді Сергій Тигипко, проте ще при його призначенні підкреслювали, що новий віце-прем'єр однаково близький як Леоніду Кучмі, так і Павлу Лазаренку. Після відставки останнього симпатії молодого прагматика мали помітно зрушитися в бік Президента. Крім того, Сергій Леонідович зовсім недавно прийняв від Віктора Пинзеника перехідний титул "прапора економічних реформ", і напружені останнім часом відносини України з міжнародними фінансовими інституціями мали утримувати Валерія Пустовойтенка й Леоніда Кучму від різких рухів проти молодого реформатора.
Юрій Карасик й Олексій Шеберстов, призначені керувати міністерством АПК й міністерством енергетики, вже обіймали раніше ці пости. Юрія Карасика звільнили ще влітку 1995 року, і він рік скнів на посаді радника Президента, а в червні 1996 р. його призначили губернатором Херсонської області, де він, за словами А. Гальчинського, "добре себе зарекомендував". Стосовно ж О. Шеберстова, то його звільнили в червні 1996 р., після суворої критики його діяльності самим Президентом Л. Кучмою. Утім, Валерій Пустовойтенко стверджує, що саме повернений міністр "починав реформи в галузі", і його було звільнено "з причин, не пов'язаних з його безпосередньою роботою". Прем'єру, ясна річ, видніше.
Щодо справді нових призначень, то найпарадоксальнішими з них видаються запрошення голови парламентського комітету з питань фінансів Віктора Суслова на посаду міністра економіки, а також призначення міністром вугільної промисловості депутата ВР Станіслава Янка (група МДГ). Професійні якості нових міністрів не викликають сумнівів, однак залишається незрозумілим питання, - чи збираються вони, виконуючи вимогу Конституції, скласти з себе депутатські повноваження, й чи збирається зажадати цього Президент. Ще недавно Леонід Кучма, як гарант Основного Закону, вимагав неухильного виконання конституційних норм, і він же вельми критично ставився до діяльності "сумісників" у парламенті.
Принципово важливим є призначення міністром Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова (раніше заступник міністра КМ). Валерій Пустовойтенко на цій посаді як своєрідне "государеве око" був однією з найбільших проблем трьох попередніх прем'єрів. Те, що тепер цей ключовий пост обійняв найближчий помічник самого В. Пустовойтенка, є безсумнівним свідченням цілковитої довіри Леоніда Кучми новому прем'єрові.
Формування уряду ще не завершено, і в його новому складі залишається чимало "білих плям". Не відомо, що буде з держміністром із питань промисловості й ПЕК Анатолієм Мінченком, позаяк, за словами прем'єра, такої "неконституційної" посади більше не буде. Невідома доля міністра інформації Зиновія Кулика, міністра зовнішньоекономічних зв'язків Сергія Осики й керівника Національного агентства з питань реконструкції і розвитку Романа Шпека.
Головного висновку можна дійти вже нині. Новий уряд - це такою мірою уряд Леоніда Кучми, що Президент уже не матиме змоги безсторонньо його критикувати. Відповідальність за його діяльність він нестиме нарівні з Валерієм Пустовойтенком.
