Кожна фотографія – невичерпне джерело для роздумів та емоцій

У день відкриття фотовиставки «Дня» в нашому місті Архип Іванович Куїнджі намалював гарну погоду, по-весняному ясну й привітну. Пам’ятник Куїнджі стоїть у самому центрі Маріуполя, і з висоти класичної колони художник ніби торкається пензлем неба.

На відкритті виставки було велелюдно, в залі панувала атмосфера свята, неординарної культурної події, щирості спілкування, лунала музика. Перша світлина, що зустріла біля входу, — чудовий морський краєвид з хемінгуеївськими мотивами «Старий і море» Інни Оскольської (м. Київ). А далі — «Море «Дня» у Маріуполі» із символічним заголовком на першій сторінці газети, примірники якої швидко здіймалися, розкривалися, гойдалися в руках маріупольців, наче на хвилях морських.

Маріуполь — центр українського Приазов’я, проте по телебаченню наше місто чомусь називають Донбасом, намагаючись зробити нормою географічну безграмотність. А «День» підносить високий стандарт не тільки історичних знань, а й географії України. Ось, наприклад, який змістовний, образний та географічно вивірений заголовок статті Марії Прокопенко: «Маяки України у Приазов’ї». Це як компас, з яким не заблукаєш у трьох зовсім різних регіонах України.

Подих морської, водної стихії — у фотографіях серії «Птахи водойм». Поблизу Маріуполя є природний національний парк «Меотида», де зареєстровано понад 250 видів птахів. Серед них є і пелікани, такі, як на фото «Морський бій» В’ячеслава Мадієвського із Харкова. Автору вдалося зафіксувати найекспресивнішу мить міжвидової боротьби птахів за рибу. Вони зіштовхнулися дзьоб у дзьоб, бризки води розлітаються в усі боки, ось-ось переполовинять здобич. А повітряний бій між чайками та круком на Лівобережному пляжі можна було б сфотографувати хіба що крізь телескоп. На фото Тетяни Барибіної (м. Київ) «Повний вперед» красень білий лебідь стартує з водної «доріжки» у політ. Слушне нагадування про те, від кого походять усі сучасні найшвидкісні, надзвукові літаки, авіалайнери.

Радує, що в експозиції представлено роботи фотографів із Маріуполя Аліни Комарової, Дар’ї Дунет, Євгена Сосновського. Пригадується перша фотографія Аліни Комарової на конкурсі «Дня», де поряд з гігантським пам’ятником Леніну стоїть маленька дівчинка із синьо-жовтим прапорцем. Здається, фото називалось «Пропорції». Пропорції між українським патріотизмом та примарами комуністичного минулого були жахливо викривлені, але дівчинка вистояла, вціліла, міцно тримаючи прапорець України. На фотографії «Вцілілий» український воїн вийшов із пекельного бою вцілілим, а поряд з ним — соняшник з відрубаною головою. Порівнюючи ці дві фотографії Аліни Комарової, доходиш висновку, що викривлення пропорцій між українським і радянським, на якому паразитували політики-«східняки», виправляють тепер солдати і офіцери в боях за визволення України від російських окупантів.

Знімки Євгена Сосновського розповідають про щасливі і сумні моменти із життя прифронтового Маріуполя. «Щасливий» — батько із сином на руках, радіють учні — «Останній дзвоник». «Танкістка» — дівчинка поважна, у шоломі й на танку, їй, мабуть, заздрять хлопчаки. Усміхаються «Руденькі», схожі на персонажів творів Всеволода Нестайка, котрі подорослішали. Сумні «Проводи» загиблих воїнів. Батькам Андрія Назаренка — розвідника вручають орден «За мужність» — «Андріїв орден».

Було дуже цікаво побачити нарешті ту фотографію, за яку Микола Тимченко («День») одержав приз — сванську шапку. Назва «Молоде вино» начебто говорила про нове покоління виноробів. Героїнею ж фото виявилася зовсім маленька «законодавиця моди», котра у величезних чоботах торувала свій перший досвід з роздавлювання винограду. Так, зворушлива і кумедна ситуація у сприйнятті дорослих. Судячи з виразу обличчя дівчинки, їй було не до сміху. Зате тепер світлина дарує людям радість і викликає добрі усмішки. Так само, як і роботи Наталії Шаромової (м. Київ) «А гусочку не віддам», Дар’ї Дунет (Маріуполь) «Тонкий аромат», на яких яскраво відображений світ дитинства. У фоторепортажах для «Дня» Євген Сосновський показав емоційну реакцію маріупольців на ці знімки.

Найбільшу увагу відвідувачів виставки привертають фото з військовими, Героями, захисниками Вітчизни. І схоже на те, що для маріупольських шанувальників фотомистецтва політики не стали навіть акторами другого плану, а застрягли десь у масовці. Не можна сказати, що це приниження ролі політики і політиків, просто така прикмета часу, коли сувора реальність виставляє рейтинги кожному по заслузі.

На фотокартині Євгена Малолєтки — легендарне озеро. Колись була на озері Синевир, і тоді воно здавалося мені схожим на синє око, яке дивиться на небо крізь зелені смерекові вії. І ось виявилось, що з висоти пташиного льоту можна побачити озеро як пульсуюче серце Карпатських гір. В інтернеті є безліч профілів Синевиру, зроблених з подібного ракурсу, але всі вони являють собою механічний результат звичайного аерофотознімання. А у Євгена Малолєтки вийшла жива, велична картина природи, від якої аж дух захоплює. У гармонійному сполученні з назвою світлина «Серце Карпат» набуває значення символу. А головне — вона випромінює потужну позитивну екологічну ауру.

Про декомунізацію по-комуністичному розповідає фото «Коні не винні» Павла Паламарчука (м. Львів). Можливо, цього року хтось надішле на конкурс фото скаліченого коня пам’ятника Щорсу. Як народжені повзати літати не можуть, так і новітні варвари не здатні нічого створювати, тільки руйнувати — їхній жалюгідний талан.

Кожна фотографія виставки «Дня» — невичерпне джерело для роздумів та емоцій. Вперше в Маріуполі відбувається фотовиставка найвищого художнього рівня, гострого змісту, шляхетного стилю, яка стала подією в культурному і суспільному житті міста. «День» уперше відкрив фотовиставку в Маріуполі, а маріупольці відкрили для себе «День». Щира подяка редакції «Дня», фотомайстрам, усім, хто створив подію і свято фотомистецтва в Маріуполі!

Нагадуємо, XVIII Міжнародна фотовиставка «Дня» триває у Центрі сучасного мистецтва і культури імені А.І. Куїнджі до 14 квітня. Вхід вільний!