«Книги, що говорять»
У Черкасах дитяча бібліотека долучилася до озвучення цифрових видань для незрячих
Співробітники Черкаської обласної бібліотеки для дітей стали волонтерами всеукраїнського проекту «Книги, що говорять». Щоб поповнити фонди Всеукраїнської дейзі-бібліотеки для людей із вадами зору, працівники долучилися до всеукраїнського проекту, який запровадив Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів — УСІ». Власними технічними можливостями здійснили начитку і звукозапис, розробили інструкцію для начитування іншим черкащанам, що мають бажання допомогти проекту.
Формат «Дейзі» — це цифрові озвучені книжки зі зручною навігацією, за допомогою якої незряча людина може швидко знайти будь-який потрібний розділ, параграф, сторінку.
Заступник директора Черкаської обласної бібліотеки для дітей Валентина БОНДАРЕНКО розповіла, що бібліотека використовує всі можливості, щоби допомогти проекту, нині здійснили начитку орієнтовно десятка дитячих книжок, серед яких — автори української та зарубіжної дитячої літератури.
«Насправді начитування книжки — це тривалий час. Треба проговорювати, називати номер сторінки, і тоді форматувати таким чином, що незряча людина може не просто прослухати, а зупинити, повернутися за потреби до якоїсь сторінки. Окрім запису, багато часу витрачається на редагування. Перш ніж писати, ми виходили на зв’язок з ініціаторами, обирали книжку серед тих, які ще не начитані, потім начитували фрагмент тексту для перевірки. І лише після того, як ініціатори давали позитивну оцінку, продовжували начитувати», — ділиться інструкцією бібліотекарка.
Кажуть, що в умовах бібліотечної роботи важко віднайти час на запис, для цього потрібно врахувати низку чинників. «До нас приходило чимало людей, хто хотів би начитувати якусь книжку, але ми не можемо це робити через невеликі технічні можливості. Працівники вибирають момент, коли вільний інженер звукозапису, кімната, не задіяні на заході мікрофони тощо», — зізнається Валентина Степанівна.
Тож пропонують охочим віднайти самостійно умови для запису, але надають інструкцію, як записувати, адже вже знайомі з усіма тонкощами такої роботи. Втім, хоч і з невеликими технічними можливостями, та вдалося начитати і поповнити фонд бібліотеки такими книжками: М.Павленко «Миколчині історії», Л.Дереш «Життя видатних дітей», Ф.Зальтен «Бембі», П.Треверс «Мері Поппінс» та інші. Бібліотекарі зазначають, також існує потреба в начитуванні навчальних підручників, але за це не беруться, адже таке начитування відрізняється ще більшою специфікою.
