«Багато заповідних об’єктів існує лише на папері»

Це свято придумали представники федерації EUROPARC, яка об’єднала охоронювані природні об’єкти у 36 країнах Європи. Датою для Європейського дня парків обрали 24 травня, бо цього дня 1909 року були створені перші дев’ять нацпарків Швеції. Вперше свято відзначали у 1999 році, воно швидко стало міжнародним і щорічним.

Українці прагнуть жити за європейськими стандартами, а це означає і турботу про заповідні об’єкти. Поки у цьому плані ми маємо великий простір для роботи. За інформацією Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, станом на 1 січня 2017 року ПЗФ України склав 8245 територій та об’єктів загальною площею 4,318 мільйона га в межах території України та 402 500 га у межах акваторії Чорного моря. Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави становить 6,6%.

«Площа ПЗФ в Україні є незначною порівняно з більшістю країн Євросоюзу. Заповідних об’єктів мало б бути вдвічі більше, — переконаний  Олександр СОКОЛЕНКО, заступник начальника Святошинсько-Біличанського відділення Національного природного парку «Голосіївський». — До того ж, багато об’єктів ПЗФ у нас існує лише на папері. Наприклад, нацпарк «Залісся» створений Указом Президента ще у 2009 році. На сьогодні фактично його не створено, там функціонує закрите мисливське угіддя. Багато випадків, коли заказники фактично ніким не охороняються, по всій країні вони занедбані».

Критична ситуація з фінансуванням природних об’єктів. «Навіть на парки національного значення з держбюджету надаються копійки, — продовжує Олександр Соколенко. — Начальники природоохоронних відділень отримують по 2500 тисяч гривень, а інші співробітники — ще менше. Важко знайти людину, яка охоронятиме нацпарк за такі гроші, при цьому щодня стикаючись з озброєними браконьєрами та порушниками на позашляховиках, серед яких народні депутати».

На думку експерта, варто було б підпорядкувати усі заповідники і нацпарки одному органу, наприклад, Міністерству екології та природних ресурсів. «У нас такі об’єкти підпорядковуються різним структурам, і через це розпорошення складно стежити за охороною територій, — пояснює Олександр. — Мінекології — не ідеальний розпорядник, але це дозволило б зібрати управління об’єктами ПЗФ в одних руках і вимагати від міністерства дотримання законів».

Із хорошого — громадськість може впливати на теперішнє і майбутнє заповідних об’єктів. Олександр Соколенко розповідає: «Група активістів співпрацює з «Голосіївським», вони входять у науково-технічну раду нацпарку і впливають на її рішення. За рахунок цих активістів заблокували проект рішення про дозвіл вибіркових рубок на території Святошинсько-Біличанського відділення «Голосіївського». Рубки дозволили лише біля зон відпочинку і автодоріг». А що ви можете зробити для природи?