У щасливе життя в Європі заганяють «залізною рукою»
«Захід недостатньо проаналізував ситуацію, в якій через акцію НАТО в Югославії опинилася Україна», — сказав у розмові з кореспондентом «Дня» керівник відділу Росії й СНД Німецького товариства зовнішньої політики Александер Рар.
За його словами, чим довше триватиме війна на Балканах, тим більшими будуть непорозуміння в українському суспільстві, й тим важче проходитиме інтеграція України в євроатлантичний простір. Це вже почали розуміти в Німеччині, найближчій територіально до України з країн-членів Європейського Союзу, за цим підуть певні дипломатичні кроки, спрямовані на те, щоб «підтягнути» Україну до процесу поширення західних цінностей (демократичне суспільство, ринкова економіка) на всю Європу.
На Заході, вважає німецький політолог, скептично ставляться до проголошеної ідеї створення «слов'янського союзу» Росії, Білорусі та Югославії — цей процес уже загальмував, судячи з останньої реакції Кремля. Невіра в цей союз грунтується на тому, що в Росії сьогодні немає сил для протистояння. А хвиля протесту, піднята російською Думою, незабаром розіб'ється об камінь. Ніхто всерйоз не розглядає можливості переростання балканського конфлікту в глобальний.
Сьогодні вважається, що ініційована Сполученими Штатами ідея поширення традиційних західних цінностей на весь трансатлантичний простір йде паралельно з бажанням Західної Європи досягнути стабільності на континенті — й тому ніхто із союзників по НАТО не виступив проти акції Альянсу в Югославії.
На Заході існує думка, що саме сьогоднішня Югославія стала головною перешкодою в поширенні західних цінностей на всю Європу. Водночас така акція, вважає Рар, була б безумовно схвалена й проти тієї ж Туреччини, якби вона знаходилася в Європі, та не було б такої пильної уваги до Югославії, якби вона знаходилася в Азії чи Африці.
Загалом на Заході ще не робилося серйозних аналізів змін у системі міжнародної безпеки в зв'язку з подіями в Югославії. Однак уже зараз багато політологів стверджують, що світовий порядок зазнав істотних змін, і що дороги назад немає. Вважається, що НАТО остаточно продемонструвало свою готовність розв'язувати проблеми не тільки мирним шляхом і що європейська безпека від цього тільки виграє. Однак, що саме буде після Югославії, ніхто прогнозувати не наважується. Утім, говорить Рар, дуже багато коментаторів сьогодні одностайні в тому, що саме зараз йдеться про унікальний шанс побудувати спільну безпечну, сильну, процвітаючу Європу, нехай навіть вона буде побудована за допомогою силового тиску. Вже зараз передбачається, що в майбутньому кордон цієї Європи не проходитиме по російському кордону. Хоча можливе зіткнення з Росією, якщо вона не змінить свого ставлення до НАТО, але сьогодні в Європі дуже позитивно сприйняли призначення Черномирдіна спецпредставником Єльцина з питання урегулювання в Югославії та вважають це позитивним сигналом. Швидше проблеми виникнуть з Білоруссю, вважає Рар. Якщо при цьому білоруське керівництво почне озброюватися, протистояти Заходу, як у випадку з Мілошевичем, — то й позиція Заходу по відношенню до Мінська буде такою ж, як до Мілошевича.
Якщо ж справді в Європі остаточно переможе прагнення встановлювати західні цінності й західні стандарти — то й Росія, й Україна повільно, поступово, долаючи по черзі всі необхідні етапи, просуватимуться до Європейського Союзу. Слов'янський елемент, вважає Рар, обов'язково має бути присутнім у спільній Європі. І було б дуже добре для всіх, якби Росією, Україною, Сербією керували політики, котрі дійсно стояли б на «слов'янських позиціях». Але не ХIХ століття, як зараз в Югославії й багато хто в Росії, а ХХI.
