Польські пропорції
01 липня, 00:00
У понеділок московські журналісти, запрошені до посольства
Польщі, отримали несподівану можливість поспілкуватися з Александром Кваснєвським:
польський президент вирішив провести зустріч із ними, до того заплановану
усього лише як скромний брифінг прес-секретаря. Кваснєвський щойно повернувся
з Кремля. Не можу сказати, щоби він мав вигляд людини, неймовірно задоволеної
розмовою з Борисом Єльциним, але разом із цим відчувалося бажання привернути
увагу до цієї зустрічі. Під час прес-конференції Кваснєвський сказав одне
речення, яке навряд помітили російські журналісти, однак, очевидно, помітили
польські. За його словами, Єльцин високо оцінив діалог Польщі з Україною,
Білоруссю та балтійськими країнами. За рамками зустрічі з журналістами
залишилося питання: а чому, власне? По-перше, чому взагалі російський президент
намагається оцінювати стосунки Польщі з третіми державами і це викликає
таку увагу — і повагу — з боку польського президента? Чому Москві подобаються
польські відносини з Мінськом, коли Варшава — на відміну якраз від російських
партнерів Олександра Лукашенка — аж ніяк не заплющує очей на авторитарні
тенденції у діяльності «батька», і стосунки між офіційною Польщею та офіційною
Білоруссю можна спокійно назвати поганими? Чому Москві подобаються польські
відносини із балтійськими країнами, коли Варшава підтримує бажання литовців,
латишів і естонців вступити до НАТО й не приховує цього? Чому Москві подобаються
українсько-польські взаємини, коли кожну участь Леоніда Кучми у якійсь
акції, яку ініціює його польський колега, у Кремлі схильні вважати «втечею»
на Захід?
Так, очевидно, що Єльцин про все це Кваснєвському не говорив, однак
польський президент прекрасно це усвідомлює. І разом із цим — потребує
єльцинського схвалення... Можливо, саме тому, що Польща однією ногою вже
на Заході, їй дуже не хочеться усвідомлювати, що Москва без захоплення
ставиться до нової центральноєвропейської ролі Польщі і ця роль аж ніяк
не сприятиме російсько-польському діалогові. Звичайно, ситуація, коли Польща
поспішала б в Європейський союз та НАТО, виступала б прихильним речником
своїх східних сусідів та розвивала б взаємини з Росією так, ніби усього
цього не існує — була б ідеальною. Однак таких пропорцій не буває — ані
в політиці, ані в історії. Для того, щоб їх скласти, треба змінити навіть
не Польщу. Треба змінити Росію.
Випуск газети №:
№122, (1998)
Delimiter 468x90 ad place
