Французи більше люблять Україну, ніж деякі українці
Потім спікер парламенту Олександр Ткаченко не знайшов можливості прибути на спільну прес-конференцію. Можливо, лише фінальна зустріч Понселе з Євгеном Марчуком могла його переконати, що не всі у Верховній Раді навіть себе поважати нездатні. Щоправда, французький гість поставився до вистави в Раді спокійно.
Марчук — від імені цивілізованої частини депутатів — приніс президентові сенату вибачення за поведінку колег зі словами «в нас ще надто молода політична культура» (хоча багато хто з депутатів вважає поведінку комуністів просто елементарним безкультур'ям). Понселе поговорив з ним про балканську кризу, зазначивши, що «в такій ситуації говорять і серце, й розум». Понселе знає про візит Марчука до Белграда, і нагадав, що й Франція не в усьому підтримує своїх союзників, зокрема не погодившись на енергетичне ембарго Югославії. Спікер Понселе заявив про підтримку позиції Марчука щодо двох векторів розвитку української політики — європейського та російського.
Результати — не найгірші для України. Понселе, очевидно, вражений ситуацією з Чорнобильською станцією, енергетикою та фінансами в Україні, обіцяв особисто лобіювати в Європейському банку кошти на добудову двох блоків Хмельницької та Рівненської АЕС. Під час його переговорів із Пустовойтенком обіцяно, що французька група «Лагердер» інвестує близько $120 млн. у розвиток української телекомунікаційної мережі, французькі фірми, можливо, добуватимуть газ в Україні. Загалом, за словами Понселе, Україна незабаром стане великою силою, і головне завдання обох країн — разом будувати могутню Європу, «незалежну від сильних союзників за її межами». Можливо, французам більше потрібна сильна Україна, ніж деяким силам в Україні?
