Замість тестів...

Минулої весни в розпал вступної кампанії до першого класу в Міністерстві освіти і науки вирішили змінити правила гри — запропонували віддавати дітей у школи, найближчі до місця, де ті мешкають. Кожен заклад освіти має свою територію обслуговування, тому в першу чергу зараховує дітей із цього району. Далі право на пільговий вступ мають брати чи сестри учнів, що навчаються в цій школі, потім — діти педагогів. Усі, хто бажають навчатися в певному закладі, але не входять до пільгових категорій, очікуватимуть на жеребкування, яке визначає, хто потрапить на вільні місця.

Новації збентежили батьків. Більшість звикла обирати заклад, де учні мають кращі результати зовнішнього незалежного оцінювання, де сильні педагоги, хороші умови навчання, починаючи від нового спортзалу до лабораторій робототехніки. Такі школи зазвичай набирали першачків на конкурсній основі. Нечесно, несправедливо та з корупційними ризиками — вирішили в Міносвіти. Тепер схема з конкурсами і тестами для шестирічних дітей у минулому. Натомість з’явилися інші виклики.

РИЗИКИ

Передусім залишилося бажання батьків потрапити в найкращу, а не найближчу школу. Тож директорам шкіл почали нести фіктивні документи про місце проживання дитини на території обслуговування навчального закладу. Минулої весни кілька знайомих авторки віддавали дітей у перший клас. Для себе батьки визначилися з пріоритетними закладами, які не входили в територію обслуговування. Діти завершують перший клас там, де хотіли батьки. Й жодні пояснення Міносвіти, що краще йти в школу по сусідству з будинком, не спрацювали.

Нові правила вступу стали викликом і для районних управлінь освіти. З’ясувалося, що в них немає цілісної картини щодо наявної шкільної мережі. Приміром, незрозуміло, до яких шкіл прикріпити новобудови, нерідко найближчим чомусь ставав заклад за кілька кілометрів від місця проживання дитини.

НЕВИКОНАНІ ОБІЦЯНКИ

Щоб мінімізувати такі ризики, в Міносвіти пообіцяли створити електронний реєстр на зразок того, що працює для реєстрації дітей у дошкільні заклади. Так чиновники бачили б кількість дітей, які йтимуть до першого класу, давали б ці списки школам, а батьки могли б у онлайн-режимі реєструватися до бажаного закладу.

«Минулого року траплялися ситуації, що хтось приходить у школу з паспортом, хтось — із договором оренди, хтось — із документами, що засвідчують право власності, а директор школи точно знає, що документи не підтверджують місце проживання, і нічого з цим не може вдіяти. Тож ми розуміли, що потрібні зміни», — коментує Олександр СИЧ, керівник експертної групи з питань координації політики директорату стратегічного планування та європейської інтеграції МОН.

«Тоді ми говорили про реєстри, що передбачені порядком обліку дітей, — продовжує експерт. — Щоб директорам шкіл надавали лише списки дітей, які проживають на території обслуговування закладу освіти, а перевірку факту проживання й документів, що це підтверджують, ми планували покласти на плечі місцевої влади. Це були наші бажання, які ми обіцяли втілити. З’ясувалося, що зробити це нелегко, бо таке питання слід вирішувати спільно з правоохоронними органами й Державною міграційною службою».

ГОТОВНІСТЬ БАТЬКІВ

Цього тижня відбудеться засідання координаційної ради при уряді, яка вирішуватиме складні питання в реформуванні системи освіти. Одне з них — проблема зарахування до перших класів. Можливо, після цієї зустрічі з’являться інші новини щодо реєстрів, розмірковує Олександр Сич.

Також у Міносвіти чекають на завершення вступної кампанії до першого класу, адже цього року за новими правилами працюватимуть абсолютно всі школи та регіони, на відміну від минулого. Чиновники спробують проаналізувати всі плюси та мінуси нової системи і поліпшити її до наступної весни.

«Торік на рівні Києва реєстр уже функціонував, але він працював лише в частині списків дітей, що проживають на певній території. Технічно запустити це не так складно, питання ускладнюється тим, чи батьки готові підтвердити своє справжнє місце проживання, подавати документи в першу чергу в заклад на території їхнього проживання? — каже Олександр Сич. — Один із директорів розповідав нам, що договори оренди не приймав узагалі, погоджувався лише на зареєстроване місце проживання. То батьки принесли документи, що вони тут зареєстровані, хоча насправді не проживають. Що тоді нам дасть такий реєстр?»

НЕДОПРАЦЬОВАНИЙ МЕХАНІЗМ

Дороги назад немає, наголошують у Міносвіти. Аргументів є кілька. Новий закон про освіту гарантує, що кожна дитина має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі, найближчому до її місця проживання. Ця модель поширена в Європі, до стандартів якої ми прагнемо.

«Ми навіть лібералізували європейську модель деяких країн, де прописано, що ти маєш іти тільки в цей заклад освіти. Ми прописали гарантоване право на території обслуговування, але це не обмежує право особи обирати інший заклад освіти», — додає Олександр Сич.

Оскільки йдеться не про прописку, а про місце проживання, цього року міністерство спростило перелік документів, якими можна це підтвердити (детально про це — на відомчому сайті). Як додав наш співрозмовник, цей механізм не до кінця спрацьовує, тому що за законом про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, місце проживання теж має реєструватися, навіть якщо людина виїхала кудись більше, ніж на півроку. Але це мало хто робить.

ЗРІВНЯТИ РЕЙТИНГИ

У Міносвіти обіцяють поліпшувати правила прийому до першого класу, а також намагатимуться створити однакові умови навчання в початкових класах у межах Нової української школи. Це має викорінити стереотип, що чим більші бали ЗНО отримують випускники, то краща школа. Насправді навчання в першому класі мало впливає на атестат.

«До речі, школи з високими рейтингами та з конкурсними умовами вступу стикнулися з проблемою, що до них прийшло багато батьків із фальсифікованими документами. От мали набрати два класи на 60 дітей, а прийшло 120, і всі кажуть, що тут живуть. Ми прогнозували таку ситуацію, але не очікували, що це буде так масово», — констатує Олександр Сич.

Вочевидь, ситуація зі вступом за адресою стала випробуванням для самого Міністерства освіти і науки. Хотіли як краще, але догодити всім наразі не вдалося.