Відновити захисні резерви

Історія містечка Монастириська, де на коронавірус за лічені дні захворіло приблизно 40 медиків, повинна була стати повчальною та показовою. Однак статистика свідчить про інше. Наразі на COVID-19 інфіковано вже приблизно 900 медиків. Дехто звільняється з роботи через страх підхопити вірус. Так, після перепрофілювання Полтавської міської клінічної лікарні №5 в інфекційний центр звідси одночасно звільнилися 15 медсестер. Пішли саме через страх захворіти, бо в закладі не було належних засобів індивідуального захисту.

Минулого тижня коронавірус було виявлено одночасно у 15 працівників Київської міської клінічної лікарні №6. Головний лікар медзакладу Вадим Крижевський у коментарях «Укрінформу» пояснював, що лікарня була забезпечена засобами індивідуального захисту. Натомість працівники лікарні коментували, що навіть після того, як установу було визначено опорною для прийому пацієнтів із пневмонією, адміністрація не надала медикам захисних костюмів, респіраторів, рукавичок та окулярів, цитує лікарів «Укрінформ». Про нестачу засобів захисту «Дню» розповідають і працівники столичної «Швидкої» (див. серію матеріалів Миколи Тимченка).

Практично в кожному регіоні на лікуванні опиняються ті, хто мав би надавати медичну допомогу. Чому так відбувається?

НЕ ВИСТАЧАЄ 500 ТИСЯЧ КОСТЮМІВ ТА 200 ТИСЯЧ РЕСПІРАТОРІВ

Перші тижні карантину Міністерство охорони здоров’я обіцяло використати саме на підготовку медичної галузі до коронавірусу. Насамперед відомство планувало забезпечити медперсонал засобами індивідуального захисту і розпочати закупівлю обладнання, якого бракує для лікування хворих з COVID-19.

Щодня із Офісу Президента нам шлють звіти про чергові постачання масок та халатів для лікарів. Але ситуація від цього чомусь не поліпшується. За даними Національної служби здоров’я України, в лікарнях, які борються з COVID-19, досі бракує засобів захисту, обладнання і персоналу.

Для оперативного збору та відтворення даних НСЗУ створила аналітичну панель, на якій відображені всі ці дані. Так, забезпеченість обладнанням становить 71,5%, засобами індивідуального захисту — 59,4% і забезпеченість персоналом — 76,7%. Це середні показники. Для прикладу, Перша міська клінічна лікарня Полтави забезпечена на 100% обладнанням, а от працівників є лише 13% від потреби. Лише на 6% забезпечена засобами захисту спеціалізована медико-санітарна частина міської ради в Енергодарі, обладнанням — на 58% і персоналом — на 76%. Наприклад, Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня №1 зі 100% персоналом має лише 58% засобів захисту. Тож ідеальної картини, де були б цифри 100% за всіма трьома параметрами, немає в жодній лікарні, яка визначена як заклад, що приймає хворих на коронавірус.

За даними Prozorro, за останні два місяці в Україні було закуплено 2,5 мільйона захисних масок для медичних установ за 25 мільйонів гривень. Та крім цього медикам потрібні респіратори. За підрахунками МОЗ, їх потрібно приблизно 200 тисяч штук. А ще необхідні спеціальні захисні костюми. Їхнє постачання та виробництво лише налагоджується. Так, держпідприємство «Медичні закупівлі України» МОЗ планує закупити 90 тисяч костюмів біологічного захисту для боротьби з COVID-19. Однак виробництво костюмів розпочнеться лише після укладання договору з МОЗ. Та й це покриє орієнтовно 20% від потреби в костюмах біозахисту, бо всього необхідно 500 тисяч штук. Фактично, держава не встигає закупити, виготовити і доправити в регіони засоби захисту.

«ЗАВАЖАЄ ЗНЕВАЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОЇ БЕЗПЕКИ»

У МОЗ наголошують, що здоров’я медиків ставлять на перший план. У відомстві вивчають кожен випадок захворювання лікарів, навіть відправляють у регіони спеціальні комісії для перевірки, як лікарні забезпечені спецзасобами та як медпрацівники готові до прийому хворих. Зі свого боку Всеукраїнське лікарське товариство проводить серед медпрацівників опитування, наскільки медики захищені від епідемії коронавірусу. Така статистика допоможе зрозуміти, що відбувається всередині кожного закладу.

Однак керівник асоціації «Служба організації інфекційного контролю» Юрій ЛЕОНОВ вважає, що крім системи захисту медиків, держава має проводити роз’яснювальну роботу з медперсоналом. Як показує досвід співпраці асоціації з лікарнями, не всі дотримуються норм гігієни та санітарії.

«Насамперед у нас є проблема з тим, що навіть без коронавірусу чомусь серед лікарів, а не медсестер, було трохи зневажливе ставлення до антисептиків та гігієни рук, — каже керівник асоціації. — А руки — це основний інструмент перенесення всіх захворювань, у тому числі й внутрішньолікарняних інфекцій. За європейськими та американськими стандартами в лікарнях заборонені рушники із тканини, бо це джерело інфекції. Потрібні паперові рушники. Коли я говорив про все це в лікарнях, багато лікарів сперечалися, що все життя так робили і змінювати нічого не будуть. От і результат. Я певен, що 50% тих, хто сьогодні захворів, продовжували витирати руки рушниками. Ще одна виявлена нами проблема — обробка рук антисептиком, це потрібно робити перед вдяганням рукавичок і після того, як їх зняли. Медсестри все це знають, а з лікарями завжди виникали проблеми — вони вірять у якийсь імунітет, що не можуть захворіти. Тобто є зневажливе ставлення до власної безпеки».

«Щодо кількості засобів захисту, то більш-менш ситуація була завжди в нормі. Але теж у кожній лікарні були свої особливості. Наприклад, у Житомирській лікарні імені Громашевського старша медсестра працювала за принципом, що все має бути з запасом, усі знали, як потрібно користуватися антисептиками, там навіть були шведські системи з одноразовими антисептиками. Все працювало прекрасно. А в одній із лікарень Києва ми бачили, що антисептик куплений найдешевший, ним ніхто не користувався, він припадав пилом», — резюмує Юрій Леонов.

«ЗНОВУ ПОТРІБНО ВИРІШУВАТИ, ЯКУ Ж СИСТЕМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТВОРЮВАТИ»

На думку члена координаційної ради «Українська медична експертна спільнота» Костянтина НАДУТОГО, добре, що держава кинула всі сили на забезпечення лікарень засобами захисту, але треба мислити глобально і якнайшвидше відбудовувати систему власної біобезпеки: «Це потребує мільярдів гривень. І їх потрібно надати, бо ця епідемія — не остання. Це лише попередження. Все-таки це не Ебола, де смертність становить 90%, це всього лише респіраторна інфекція. Потрібно готуватися до опору вже зараз».

Також держава мусить поновити медичні резерви на випадок нових викликів. Експерт зазначив, що раніше такі резерви формувалися центром медицини катастроф, але його передали в систему екстреної медичної допомоги, і тепер екстрена поглинає всі ресурси. «Коли медицина катастроф була підпорядкована службі надзвичайних ситуацій, то резерви формувалися так, щоб держава мала всі необхідні засоби на випадок ситуацій, як нині з коронавірусом. Та коли фахівці почали діставати ці резерви, виявилося, що протичумні костюми, які виконували функцію найвищої безпеки, розсипалися в руках», — додає Костянтин Надутий.

Тож готуватися потрібно не лише до коронавірусу, а до захисту здоров’я людини загалом. Кажуть, що епідемія на раз оголила всі проблеми нашої медицини. Про них і так добре всі знали, тільки от вкладати мільйони гривень у нове обладнання чи перенавчання медиків ніхто не хотів. Зі стартом медичної реформи готовність лікарень до прийому хворих стала, по суті, головним болем керівників чи власників медичних установ. Оскільки другий етап реформи фактично збігся з епідемією, часу на ремонти, закупівлю медобладнання і надолуження інших прогалин просто не залишилося.

Костянтин Надутий додає, що знову на першому плані стоїть проблема — то як же далі реформувати медичну систему, адже медицина на західний лад показала свої слабкі місця і тепер не вважається зразковою: «Як і сто років тому, знову постає питання опору інфекційним захворюванням — виникли нові загрози та ризики, пов’язані з глобалізацією, інфекційними хворобами. І знову доводиться думати, яка ж система охорони здоров’я має бути, і, вочевидь, вона повинна мати резерви та сили, щоб реагувати на такі виклики, як сьогодні, чи будемо тримати населення на карантині по півроку?»