У країні зростає кількість «комп’ютерних крадіжок»

Безтурботність власників ПК і «діри» в кримінальному законодавстві — злочинцям у поміч.

КОМП’ЮТЕР МОЖЕ... КРАСТИ

Так, якщо його електронний мозок використовують злочинці. Займаються настільки делікатним видом діяльності лише досить обізнані й досвідчені «профі», тому виявити їх нелегко.

Сьогодні комп’ютерна злочинність швидко «набирає обертів». За підрахунками різних асоціацій виробників та видавців програмного забезпечення, інтелектуальні злодії мають до $2,5-3 млрд. щорічного прибутку! Загальна ж сума збитків, завданих через викрадання інформації та втручання до систем програмного забезпечення і переведення грошей з одних рахунків на інші, становить більш як $11 млрд.

На Україні ж, офіційно, за звинуваченням у комп’ютерних злочинах торік було порушено лише п’ятнадцять кримінальних справ! Та й то невідомо: чи доведуть їх до кінця, а самих підозрюваних — до лави підсудних. Проте компетентні фахівці, котрі вивчають це питання, стверджують: насправді минулого року тільки за статтею «крадіжка грошей з електронних рахунків» у нас скоєно понад п’ятсот комп’ютерних злочинів, що так і лишилися поза увагою нашого правосуддя! Таке розходження між офіційними та неофіційними даними пояснюється досить просто: чимало відомих світовій практиці комп’ютерних посягань не підпадають під дію кримінального законодавства України. І тому, в правовому вимірі, не є протиправними і злочинними.

ВКРАВШИ $200 ТИСЯЧ, ФІРМА ЩЕЗЛА НАЧЕ ПРИВИД...

Керівник лабораторії із захисту інформаційних технологій НДІ Національної академії МВС України Анатолій Ільницький вважає, що відомі громадськості поодинокі випадки — лише «поверхня айсбергу». Більшість банків, де здійснюються крадіжки грошей з електронних рахунків, воліють про це мовчати. По-перше, аби не втратити свій імідж і не відлякувати клієнтів. По-друге, щоб не накликати на себе тотальних перевірок контролюючих органів, під час яких можуть відкритися й закулісні справи керівництва самого банку.

Випадок, про який розповів А. Ільницький, з його точки зору, цікавий тим, що шлях, за яким було здійснено злочин, швидше за все починався зі вторгнення саме до комп’ютерної мережі ошуканої фірми.

... Одна «трійця» реєструє фірму і заявляє про своє бажання працювати з пластиковими картками відомої американської компанії «Америкен експрес». Та позаяк представництва цієї компанії в Києві немає, а лише — в Москві, шахраї починають відправляти до «білокам’яної» факси (причому вже не з Києва, а з Парижу!). Вони надіслали ксерокопії документів, де вказувалися не лише засновники київської фірми, але й їхні зобов’язання з видачі в Києві напрокат автомобілів власникам карток у трьох пунктах: готелі «Дніпро», пароплаві «Леся Українка» та в Борисполі... Коли ж до американської компанії надійшов рахунок, за яким володарі пластикових карток наїздили в нас у взятих напрокат машинах більш як на $200 тис., лихого не запідозрили. Гроші виплатили, відповідно знявши їх з рахунків своїх клієнтів — власників карток. Лише, коли ті прийшли й заявили, що ніколи в Києві не були, а хто й був, то не користувався подібними послугами, представники відомої компанії приїхали до Києва і швидко з’ясували: ніде за зазначеними адресами фірма-привид офіси не відкривала.

ЧИ ЗАРАХУЄТЬСЯ КОМП’ЮТЕРОВІ «ЯВКА З ПОВИННОЮ»?

Як можна використати дані комп’ютера, навіть, якщо він зафіксував вторгнення злодія на своїй комп’ютерній програмі (ця програма називається «адміністратор», і контролює всю роботу даної машини. Якщо хтось проникає до таємної інформації — такі повідомлення залишаються)? Чи правомірно занести до судової справи свідчення не живої людини, а машини?

Наш карний процес розглядає лише точно визначені законом джерела доказів. Документи, висновки експертів, покази свідків, протоколи обшуку та допиту — усе це повинно мати, так би мовити, «паперовий» вигляд, бути підписаним та скріпленим печаткою. Навіть свідчення, записані на магнітофонну плівку, розглядаються тільки як «додатковий засіб». Тож, якщо дотримуватися літери закону, злочину не скоєно, якщо свідком виступає комп’ютер. От і виходить, говорити про те, що на Україні майже немає комп’ютерної злочинності, можна лише через брак доказів. Тому сьогодні необхідно терміново розробити і ввести до кримінального законодавства характеристики кримінально-правових ознак комп’ютерної злочинності. Адже рано чи пізно перед вітчизняною слідчою і судовою практикою постане проблема розслідування таких злочинів у значно більших масштабах, аніж сьогодні.