«Не буває сіл без цікавої історії...»

Відомий дніпровський краєзнавець та публіцист Микола ЧАБАН представив нову книжку під назвою «Опанасівські фрески». Вона присвячена сторінкам історії села Опанасівка, яке розташоване в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Село було засноване козацьким полковником Опанасом Ковпаком і до революційних подій початку ХХ століття належало дворянській родині Ілляшенків.

«ПОРТРЕТИ ЗАБУТИХ ОСОБИСТОСТЕЙ»

В Опанасівці, за словами краєзнавця, відбувалися «цікаві історичні події, тут жили цікаві постаті з цікавими долями». Назву «Опанасівські фрески» автор дав своїй книжці тому, що в ній вміщені портрети забутих особистостей, які уявлялися автору «вицвілими від часу», тож він «намагався пильніше їх розгледіти, змахнути пил історії». Зараз село Опанасівка входить у Перещепинську об’єднану громаду.

За словами Миколи Чабана, робота над книжкою розпочалася з директора місцевої школи Петра Кушнерика. «Саме завдяки йому ми доторкнулися до історії села: директор показав експонати скромного шкільного музею, виставлені прямо в коридорі. Опанасівська історія не могла залишити байдужим. Історія запорізького полковника Опанаса Ковпака захопила настільки, що не вдалося так просто забути про ту Опанасівку. До певної міри — це історія села, але передана через долі людей. Тож вийшла, скоріше за все, історія представників поміщицького роду, який вріс корінням у цю землю і який щось зробив для неї. Хоча доля не вельми панькалася з представниками останніх у роду панів Ілляшенків. Вона владно розкидала їх світами — Сербія, Швейцарія, Бельгія, Італія, Америка», — написав автор у передмові видання.

Село Опанасівка розташоване приблизно за сотню кілометрів від Дніпра, на берегах невеликої річки Богатенька. Його засновник — полковник Війська Запорізького Опанас Федорович Ковпак прославився під час російсько-турецької війни 1768—1774 років. За походженням він був із козацької старшини, а народився в Конотопі. Історик Аполлон Скальковський припускає, що належав полковник до роду Магденків. Служив Опанас Ковпак у Війську Запорізькому з 1745 року, в якому був і отаманом Шкуринського куреня, і полковником Орільської паланки. 1771 року на чолі козаків він відзначився в боях за Перекоп. Дії його загону мали вирішальне значення під час військових дій у Криму. За це Ковпак одержав золоту медаль на блакитній стрічці. Після ліквідації Січі Опанас Ковпак служив підполковником Полтавського пікінерного полку. За добру службу одержав дворянський титул і землі на річці Богатенька, де й заснував 1780 року слободу Опанасівка. Наприкінці свого життя мешкав він у своєму маєтку і займався благодійністю.

АФАНАСІЙ КОВПАК. ПОРТРЕТ НАПИСАНИЙ АНДРІЄМ МОКЛАКОВСЬКИМ. 1775 Р.

ОПАНАС КОВПАК ЗАСНУВАВ ЧОТИРИ ХРАМИ

За своє життя Опанас Ковпак заснував чотири храми, в тім числі у своїх слободах Ковпаківка та Опанасівка. Дослідникам відомо кілька портретів Опанаса Ковпака, які зберігалися в Одеському історичному музеї, в Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі, в поміщицькому маєтку Котовка на Орелі. Вони були добре відомі академіку Дмитрові Яворницькому, який наводить детальний їх опис. У храмі в Ковпаківці, за свідченням історика, була незвичайна ікона з зображенням вусатих та чубатих запорожців, котрі стояли з шаблями наголо біля престолу Господнього. Колоритна особистість Ковпака, котрий будував храми, викликала увагу не тільки живописців, а й історика церкви, архієпископа Феодосія Макаревського. А письменник Нестор Кукольник у повісті «Запорожці», написаній в середині XIX століття, зробив «неустрашимого» Опанаса Ковпака центральною фігурою твору, який присвячений останньому періоду існування Запорізької Січі.

1903 року історик Д. Яворницький, готуючись до археологічного з’їзду, знайшов у поміщицькому маєтку Ілляшенків не тільки портрет Ковпака, а й його люльку з мистецьким різьбленням і доволі великого розміру. Обидва раритети були представлені на виставці в Катеринославі. Відомості про церкви, які збудував Опанас Ковпак, повідомив у своїй книзі з описом Катеринославської єпархії згаданий уже архієпископ Феодосій Макаревський. Детальний опис церковного начиння — чаші, срібного хреста і Євангелія залишив також Дмитро Яворницький. На них містилися написи, які засвідчували дар Опанаса Ковпака. «Із декількох сіл, що заснував Ковпак, мабуть, понад усе він любив Опанасівку, оскільки назвав її своїм іменем», — писав Яворницький.

ЩЕ ОДНА КОВПАКІВКА — СТАРА ЗБУР’ЇВКА

Миколі Чабану вдалося знайти ще одне село — Ковпаківку, яка розташована в пониззі Дніпра, на Херсонщині. Тут селилися колишні запорожці з Полтавщини, але зараз цей населений пункт має іншу назву — Стара Збур’ївка. Дослідник відстежив родовід козацького полковника Опанаса Ковпака та долю його численних родичів. Прямих спадкоємців, на жаль, не залишилося — син Ковпака загинув, а рід перервався.

Останніми власниками маєтку були родичі Опанаса Ковпака — дворянський рід Ілляшенків. Нащадки відомого запорожця залишили свій слід у культурі: Андрій Ілляшенко став композитором, після революції емігрував до Європи, помер у Брюсселі. Його брат Володимир був поетом і залишив багато віршів. Він закінчив своє життя ще далі від батьківщини, в Америці.

І, звичайно ж, крім сімейної історії, яка описана у книжці, це історія ще й двох сільських храмів: Свято-Успенського та Андріє-Марфинського, а також священників, котрі служили в них. Завдяки співпраці з секретарем Дніпровського генеалогічного товариства Катериною Глушак у книгу включили генеалогічне древо нащадків полковника Ковпака аж до наших часів. Іменний покажчик, у якому зібрано понад тисячу імен, згадуваних у книжці, викликає захоплення працьовитістю автора, котрий двічі перегорнув збережені в обласному архіві метричні книги. Тут також зібрано багато історій про священнослужителів, які жили в Опанасівці, чимало з них та їхні нащадки були противниками радянського режиму. Опанасівка була місцем життя багатьох відомих людей. У наші дні велика частина нащадків розлетілася по всьому світові. Лише завдяки роботі місцевих краєзнавців вдається зберегти пам’-ять про них. «Не буває сіл без цікавої історії — її потрібно вивчати і, найголовніше, зберігати», — підсумовує автор книжки. Микола Чабан залучив до книжки маловідомі літературні та мемуарні джерела, великий пласт архівного матеріалу.

Робота з написання книги стала колективною — Микола Чабан працював з архівними даними в Дніпрі, а сільський батюшка, отець Андрій Петрич збирав сімейні перекази, світлини односельців безпосередньо в селі Опанасівка. До книги також увійшла невелика глава, написана протоієреєм, і деякі матеріали в доповненнях. «Це не просто книжка про село, а книга про духовне, про історію життя краю, який надихав діячів культури», — розповідає автор. За своє життя Панас Ковпак встиг вплинути на багатьох людей, котрі жили на теренах України».

«ЧИ НЕ ТА ЦЕ ОПАНАСІВКА?»

Як далі розповідає автор, у селі Стара Збур’ївка на Херсонщині жителі встановили пам’ятник Опанасу Ковпаку. У цьому краю про нього також не забували — 2012 року вийшла у світ книга «Козацький рід», присвячена полковникові. Її написала Ольга Мастепанова, спільно з учнями місцевої школи. На відміну від «Опанасівських фресок», ця книжка присвячена історії лише самого полковника Ковпака. До речі, коли книжка «Опанасівські фрески» уже вийшла з друку, отець Андрій Петрич отримав звістку із далекої Америки від емігранта Федора Трубецького, родича відомого Михайла Родзянка, чий маєток теж був у Новомосковському повіті. У сімейному альбомі він знайшов низку старих світлин, на яких зображено маєток, його інтер’єри і храм в Опанасівці. «Чи не та це Опанасівка?» — поцікавився нащадок катеринославських дворян. «Звичайно, та сама!» — відповіли автори книжки. Відтак історія славетного козацького села набула несподіваного продовження, розповідає краєзнавець.

Дніпровський письменник-краєзнавець Микола Чабан — автор декількох досліджень доль видатних особистостей Катеринославщини, їхніх маєтків, публікацій у періодиці з питань краєзнавства, культури, історії. Друкувався в більш ніж 150 виданнях України, зокрема в газеті «День», та в різних країнах світу — Австралії, США, Канаді, Польщі, Білорусі, Казахстані та ін. За книжку «Січеслав у серці» краєзнавець одержав диплом імені Дмитра Яворницького. Також він має низку інших відзнак і нагород. Книжка Миколи Чабана розрахована на краєзнавців, учителів, студентів — усіх, хто цікавиться історією України.