Мотори Володимира Лотарьова

Так склалося, що Володимира Олексійовича Лотарьова і його чудову сім’ю я знала з дитинства. Адже коли 1948 року мого батька, Олександра Георгійовича Івченка, генерального конструктора машинобудівного конструкторського бюро в Запоріжжі, створеного тут у дні перемоги для подальшого розвитку авіадвигунобудування, і його заступника Володимира Лотарьова за створення двигуна М-26 було нагороджено Сталінською премією, вони на ці кошти побудували поруч будинки. Діти, звісно, росли разом. Пізніше виниклу вулицю було названо ім’ям Героя соціалістичної праці, академіка НАН України О. Івченка. На меморіальній дошці на її початку за ініціативи нашої сім’ї було написано: «Тут жили і працювали гіганти українського авіадвигунобудування О. Івченко і В. Лотарьов».

Володимир Олексійович народився 1914 року в м. Шахти Ростовської області в сім’ї слюсаря Олексія Євграфовича Лотарьова. 1930 року Володя Лотарьов приступив до роботи як електрообмотувальник двигунів різного призначення. В середині 30-х років він стає студентом авіаційного відділення Новочеркаського політехнічного інституту, а потім переводиться до Харківського авіаційного інституту. Знаменно, що саме Харківська школа випустила всю видатну когорту керівників українського флагмана авіаційного моторобудування ЗМКБ «Ивченко-Прогрес» — О.Г. Івченка, В.О. Лотарьова, Ф.М. Муравченка, І.Ф. Кравченка. Мені також довелося закінчити Харківський авіаційний інститут. Надалі я працювала в Києві, в АНТК під керівництвом найвизначнішого авіабудівника О.К. Антонова, близького соратника О.Г. Івченка.

Але рухаймось до подальшої канви. 1939 р. В. Лотарьов закінчує з відзнакою навчання в ХАІ (його диплом зберігся і зараз представлений у музеї ЗМКБ «Івченко-Прогрес») і направляється інженером-конструктором на авіаційний завод №29 — початковий прообраз нинішньої корпорації «О.Івченко». Тут як інженер-конструктор він, як і О.Г. Івченко, який прийшов на завод 1935-го, проявляє свої неабиякі здібності. За дорученням уряду завод вирішує найважливіші завдання у створенні сучасних радянських авіамоторів. Зокрема, О. Івченко і В. Лотарьов вкладають частку своєї праці у створення нового двигуна М-88. Літаки з цим двигуном влітку 1941 року пробились у небо над Берліном, здійснивши бомбардування столиці фашистської Німеччини.

Кінець зими 1941 року, далекий Омськ. Тут у холодних бараках колектив заводу, евакуйований сюди із Запоріжжя, у найкоротші терміни відновлює випуск двигунів, причому і нових необхідних військовій авіації конструкцій, зокрема, двигун А.Д. Швецова. Показово, що 27-річного В. Лотарьова призначено в ці місяці заступником О. Івченка, який очолив конструкторський відділ заводу. За свої шукання молодого інженера-конструктора було нагороджено бойовим орденом Червоної зірки.

І ось знову Запоріжжя. 1945-го Володимир Олексійович повертається до цього міста, щоб разом з О. Івченком влитися до складу створюваного конструкторського бюро. Уміння знайти вірні рішення у вузлі технічних головоломок дозволяє В.О. Лотарьову взяти пряму участь у створенні першого доленосного двигуна Івченковського бюро — М-26. Модифікація цього двигуна виводить на передову лінію вітчизняне вертольотобудування. Цю розробку О. Івченка, В. Лотарьова та їхніх соратників було відзначено вищою нагородою країни того часу — Сталінською премією. Вінцем подальших пошуків бюро стає легендарний двигун АІ-20. Виріб витримує серйозні технічні випробування, і його для літаків Ан-10 і Іл-18 починають виготовляти на кількох моторних заводах країни, зокрема на «Мотор Січ», що став надійним партнером цієї конструкторської команди. В період 1958—1960 рр. було створено турбогвинтовий двигун АІ-24, встановлений у десятках тисяч екземплярів на літаках Ан-24 і транспортних Ан-26. Генеральний конструктор О.К.Антонов назвав АІ-20 і АІ-24 «неперевершеними за надійністю і ресурсом зразками світового двигунобудування». Останньою спільною розробкою О.Г.Івченка і В.О.Лотарєва був двигун АІ-25 для літака Як-40, який упродовж низки десятиліть залишався одним із кращих у світі літаків такого класу. Двигун АІ-25 став першим в СРСР двигуном із підвищеним ступенем двоконтурності. 1963 року В.О. Лотарєва призначено головним конструктором цього підприємства оборонного значення, а 1968 року він стає його генеральним конструктором.

Починається славне 20-річчя діянь В. Лотарьова з розвитку цієї великої майстерні авіадвигунобудування. Фактично вперше у світі він здійснює тут свою ідею створення газотурбінних двигунів із високим ступенем двоконтурності, що стає законом і світового авіадвигунобудування. За ці роки двигунами, розробленими Запорізьким машинобудівним КБ «Івченко-Прогрес», було оснащено чехословацькі літаки Л-39, Л-39МС; вертоліт МІ-26 (донедавна найбільш вантажопідйомний у світі, а його двигун досі не має аналогів за потужністю й економічністю й увійшов до Книги рекордів Гіннесса). В період керівництва КБ Володимиром Олексійовичем двигунами, розробленими на «Івченко-Прогрес», було оснащено літаки Як-42, Ан-72, Ан-74, Ту-334, Бе-200, Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», який встановив 110 світових рекордів висоти, дальності польоту, вантажопідйомності, швидкості.

Знаменно, що В. Лотарьов був сильною особистістю. Життєві випробування переносив стійко. Звістка про трагічну смерть батька 1942 року, живцем скинутого гітлерівськими окупантами в шахту, ні на годину не перервала роботу сина над створенням нових авіамоторів.

На кожному етапі цих пошуків унікальна інтуїція В.О. Лотарьова проявлялась абсолютно блискуче. Він майже моментально і завжди безпомилково знаходив єдино вірне, часто парадоксальне технічне рішення. У цьому сенсі його можна навіть зарахувати до своєрідних геніїв авіадвигунобудівників. Ясна річ, у всі періоди своєї роботи В.О. Лотарьов, уміючи практично все в моторобудуванні, проявляв і високу вимогливість до підлеглих, але був завжди справедливий. Це була гігантська робота колективного розуму, зате коли наставали хвилини після такого успішного технічного акту, В.О. Лотарьов змінювався, стаючи душею колективу.

25 листопада на честь ювілею академіка, Героя соціалістичної праці, доктора технічних наук, професора, лауреата Ленінської і Державних премій СРСР В.О. Лотарьова відбудуться загальні збори НАН України, а 27 листопада в одному з найбільших залів Запоріжжя відбудуться урочисті збори українських конструкторів авіадвигунів і авіаторів на честь сторіччя від дня народження В. Лотарьова. У них беруть участь і відомі російські партнери українських конструкторів авіадвигунів, зокрема президент АССАД (Асоціація «Спілка авіаційних двигунобудівників») Віктор Михайлович Чуйко, також вихованець авіаційного Запоріжжя, колишній заступник міністра авіабудування СРСР. Є слова — «Так створювалася слава світу», в її вершинах, у галузі авіадвигунобудування, українському новатору в розвитку сучасної авіації належить неабияка роль.