I «Зоряний» сходить?

Кінозал на 560 місць, сучасна апаратура, акцент на показах інтелектуального кіно, затишний ресторан і великий конференц-зал — все це у престижному місці, у Печерському районі Києва, у приміщенні з капітальним ремонтом 2004 року. Та ці плюси кінотеатру «Зоряний» зараз нічого не варті. Останні роки заклад не працює.

Тепер «Зоряний» має перспективу отримати другий шанс на життя, проте яким воно буде — велике питання. Є інформація, що власник приміщення хоче провести реконструкцію з добудовою чи то на 12, чи то на 25 поверхів. Проте архітектори переконують, що робити цього у жодному разі не можна. По-перше, це буферна зона Києво-Печерської лаври. По-друге, великий житловий чи торговий центр створить величезне навантаження на сучасну інфраструктуру. По-третє, кияни з обуренням сприймають будь-які перетворення культових і культурних місць на елітну нерухомість.

У 2003 році кінотеатр «Зоряний» став приватною власністю. Наразі ним володіє ТОВ «Фуд Ріелті». Як ідеться на сайті odnodata.com, функція компанії — надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, чим, власне, і «жив» колишній кінотеатр останнім часом. Хоча за умовами договору купівлі-продажу з київською владою кіноцентр мав зберігати основну функцію — показ фільмів, принаймні упродовж перших п’яти років після приватизації. Через порушення цієї умови київська прокуратура подала у 2014 році позов до суду щодо розірвання договору купівлі-продажу і повернення кінотеатру в комунальну власність. Проте суд залишив приміщення у власності тоді ще ТОВ «Кіноцентр «Зоряний», котрий передав свої права ТОВ «Фуд Ріелті».

«ВЕЛИКИЙ МАГАЗИН ТУТ НЕМОЖЛИВИЙ»

Жодних контактів цієї компанії в інтернеті не знаходимо. Зазначена лише адреса, вулиця Московська, 31/33, яка збігається з адресою кінотеатру «Зоряний». Георгій Духовичний, віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України, розповів «Дню», як нещодавно до нього зверталися за консультацією представники власників кінотеатру. Цікавились, як краще трансформувати заклад.

«Зі мною вели перемовини про зміну висоти на 12 поверхів. Я попередньо зв’язався з конструктором проекту та подивився на креслення. З цих матеріалів зрозуміло, що великий магазин чи великий громхарч організувати тут неможливо. Крім того, дуже складно організувати додаткові шляхи евакуації. Тому я одразу сказав представникам власника, що з точки зору здорового глузду та містобудівного підходу будь-яке призначення будівлі, яке може притягти додаткові автівки та потоки людей, там взагалі неможливе, — пояснює архітектор. — У цьому місці стан транспорту наближується до колапсу, розширити дороги не вийде, забезпечити додаткові паркомісця також. Тому треба ухвалити рішення про реконструкцію під нову функцію. Наприклад, зробити клубний центр з можливістю проведення невеликих концертів, лишити функцію кінотеатру на два-три невеликі кінозали, додати кілька маленьких ресторанів чи кафе, які не спричиняють великого потоку авто та людей. Мені імпонує те, щоб це було місце сімейного відпочинку. Такий підхід використовується в усьому світі без проблем. Але в будь-якому випадку треба розуміти, що баланс людей, автівок та наявної забудови має бути збережений. Треба формувати нормальний спосіб життя у місті, а не тільки створювати нові квадратні метри».

ПОВЕРНУТИ «ЗІРКОВИЙ ЧАС»

У Києві є хороші приклади, коли занедбані кінотеатри оживали та ставали улюбленими місцями кіноманів. Так, відкрита два роки тому «Ліра» (колишній кінотеатр імені Чапаєва) зараз не має відбою від любителів українських стрічок — акцент зробили саме на них. Як писав «День», на перетворення очікує кінотеатр «Братислава». Місцева громада ініціює відновлення його роботи як кінотеатру з кіноконцертною та театральною діяльністю, а також як креативного центру iCity Kyiv для розвитку інновацій та підприємництва.

Ганна СВИРИДЕНКО: Київрада цього року виділила 30 мільйонів гривень на модернізацію обладнання для кінопоказу та капітального ремонту приміщень столичних комунальних кінотеатрів. Це збереже комунальні кінотеатри як важливу складову мережі культурних закладів столиці, а також знизить соціальну напругу серед киян через ризики знесення будинків і зведення на їхньому місці чергових хмарочосів чи торгово-розважальних центрів. Кінотеатри мають перетворюватися на громадські культурні центри, місця народження креативних проектів для розвитку місцевих громад

Щоб підтягнути до рівня «Ліри» інші комунальні заклади, Київрада цього року виділила 30 мільйонів гривень на модернізацію обладнання для кінопоказу та капітального ремонту приміщень столичних комунальних кінотеатрів. Як раніше зазначала депутат Київради Ганна Свириденко, це збереже комунальні кінотеатри як важливу складову мережі культурних закладів столиці, а також знизить соціальну напругу серед киян через ризики знесення будинків і зведення на їхньому місці чергових хмарочосів чи торгово-розважальних центрів. На думку Ганни Свириденко, кінотеатри мають перетворюватися на громадські культурні центри, місця народження креативних проектів для розвитку місцевих громад.

Але проблема «Зоряного» у тому, що він досі у приватній власності. Тому міське фінансування його омине, та й загалом місто не може впливати на його долю. Активісти команди, яка організовує фестиваль кіно та урбаністики «86», хотіли взятися за відродження «Зоряного». Кінотеатр міг стати модерновим культурним центром Києва, де б показували найкращі авторські фільми з усього світу, а глядачі смакували б крафтове пиво за дерев’яними барними стійками просто у кінозалі. Однак команда «86» так і не знайшла власників закладу, щоб обговорити цю ідею.

КОМЕНТАР

«УТРИМАННЯ КІНОТЕАТРІВ МАЄ БУТИ МОЖЛИВІСТЮ РОЗВИТКУ»

Григорій МЕЛЬНИЧУК, співкоординатор Ради з урбаністики Києва:

— Комунальні кінотеатри мають певну функцію елементу інфраструктури, але не є суперважливими об’єктами, як, наприклад, поліклініки або школи. За час, що минув від моменту їхнього будівництва, формат кінопоказів і роль кіно у житті соціуму дуже сильно змінились. Зараз ніхто не будує величезні зали на тисячу осіб, більше поширений формат мультиплексу. Крім того, це комерційний напрям роботи — ми ж не говоримо про роль кіно в соціальній пропаганді тощо. Тож логічно, щоб цим займалися комерційні організації. Тому дещо дивним є існування комунальних кінотеатрів у нинішньому вигляді.

Є дуже мало позитивних прикладів у цьому плані. Приміром, кінотеатр «Жовтень», але це виняток, бо він має свою історію і виконує функцію культурного центру, так само, як кінотеатр «Київ». Це вже більше, ніж місце, куди ти приходиш дивитися кіно. У решті закладів зали переважно напівпорожні. Тому відродження комунальних кінотеатрів означає, що їх треба повністю трансформувати в щось інше. Це може бути невеликий культурний центр із кінозалом, як це зробили на Русанівці чи Лівобережці. Кожен об’єкт треба вивчати окремо, вирішувати з громадою, що потрібно їй.

Не обов’язково все приватизувати та перетворити на висотки. Нещодавно була новина, що кінотеатр імені Гагаріна планують реконструювати для розміщення у ньому комунальних ЗМІ, тобто там з’явиться медіа-центр. Це цікаве і хороше рішення. Утримання морально застарілої інфраструктури, зокрема комунальних кінотеатрів, має бути не тягарем для міста, а можливістю розвитку.