«Державні кризові менеджери мали б мати «план Б»…»

Чи влаштовує вас те, як сьогодні працюють університети України? Невже зимові канікули тривалістю в 2 місяці, а не тижні, є продуктивними?..

Я звичайна студентка-журналістка, котра, можливо, мала радіти такому довгому відпочинку, але як тут радіти? Мої думки з цього приводу дуже чіткі: університет – це місце, де студенти вчаться за контрактом, платять гроші за освіту, приходять за знаннями. Сьогодні цієї освіти немає, а витрачені батьківські гроші йдуть вже 3-й (за новими правилами – відпочинок продовжується до 11 березня) місяць намарне. Третій місяць тому, що хоч вугілля наше управління і знайшло, але так швидко наказ по всьому університету не пройде, тому вітаємо новий тиждень канікул. Зокрема так сталося у Львівському національному університеті ім.І.Франка за наказом ректора Володимира Мельника. Нового розпорядження поки що не було і студенти на роздоріжжі – їхати з рідної домівки в чуже місто чи можна погрітися в родинному теплі ще тиждень?

У грудні 2017 року проректор Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, одного з найкращих у країні, лідера майже кожного рейтингу серед вишів, Володимир Бугров сказав: «Перенесення обсягу самостійної роботи на лютий та вивільнення студентів і співробітників від аудиторних занять у цей час сприятиме тому, що вони не будуть перебувати в аудиторіях, які в нинішніх умовах важко нагріти до комфортної температури. А турбота про здоров'я студентів та персоналу є нашим обов'язком».  Але попри все студенти будуть вчитися дистанційно в режимі он-лайн, що є похвально.

Натомість у другого за рейтингами університету країни, одного з найдавніших,  – Львівського національного університету ім.І.Франка – вся зима дорівнює повноцінному літу. За термінами відпочинку, звісно ж. Умови вчитись дистанційно, на жаль, не було. Тут знайшлась набагато краща пропозиція. Всі заняття, які не відбулися, обов’язково будуть проведені у квітні-травні у вигляді додаткових пар. Картина виглядає так : студенти приходять на пари зранку, в першу зміну.  А далі це плавно переходить в другу, яка затягнеться до 19:00. Чому б і ні? Це ж так «ефективно».

Університет «Львівська політехніка» теж змінив умови навчання взимку. Дистанційне навчання запровадили аж до 4 березня, щоб у лютому не платити за навчання.  Слід зазначити, що в цьому університеті є всі підстави для того, щоб впроваджувати онлайн-навчання, адже є відповідна своя університетська мережа «Віртуальне середовище», яка працює майже як соціальна мережа. Це здійснюється за допомогою скайп-спілкування та відеолекцій. Решта університетів країни аналогічно проводять свій зимовий час.

На сайті Міністерства освіти й науки України міститься доволі небагато інформації про вимушені канікули у закладах освіти, а якщо вона і є, то в дуже стислій формі. Що ж думають з цього приводу студенти й викладачі?

Романа ПАЦЮРКО, студентка Львівського національного університету ім.І.Франка:

– Я думаю, що правильна організація навчального процесу може дати гарні наслідки і ми нічого не втратимо. Але як на мене, канікул було забагато. Так, економія газу, але задля цього потрібно було б хоча дати студентам певний матеріал на самостійне опрацювання або роботу, яку потрібно виконати за час канікул. Це б дало змогу заробити бали і не втрачати виклад матеріалу. А тепер доведеться ходити на відпрацювання, в сумі пари забиратимуть увесь день, хоч ми нібито навчаємось у першу зміну. Для декого це може стати великою проблемою, адже безліч студентів підпрацьовують, мають додаткові хобі чи обов'язки у сім'ї, та й зрештою не хочеться сидіти за партою з ранку до ночі. І пари пропускати також не хочеться, адже це втрачені бали. Загалом, перш ніж приймати рішення, я вважаю доцільним було порадитись із представниками студентства, щоб не було обурених, бо викладачам теж доведеться проводити пари, а у когось маленькі діти чи інші обов'язки.

Ольга КВАСНИЦЯ, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент факультету журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка:

– Однозначної відповіді щодо вимушених зимових вакацій нема. Якщо йшлося про заощадження енергоресурсів, то у зимовий період неможливо повністю вимкнути опалення, адже йдеться не про один чи два корпуси університету – це величезна інфраструктура, яку взимку з технічних міркувань просто неможливо не опалювати бодай мінімально. Відтак цікаво довідатися, скільки таки вдалося заощадити? У січні температура не була критично низькою, радше навпаки, якщо порівнювати з останнім тижнем лютого, коли ми саме вийшли на навчання. На це питання, гадаю, можуть вичерпно відповісти відповідні фахівці і представники університетів.

З іншого боку, наука стає заручницею економіки, політики і навіть геополітики. Енергетична безпека одна зі складових національної безпеки. Тому питання диверсифікації джерел енергопостачання як було, так і залишається актуальним з моменту відновлення незалежності України. Час запроваджувати альтернативні джерела енергопостачання, що дозволить, з одного боку, частково позбутися газової залежності від Росії, з іншого, відповідати на екологічні виклики часу. Не виключаю також і політичної складової цього питання. Правдиві мотиви цього рішення залишаються невідомими громадськості. Тому не виключаю і такого аспекту, адже студенти в університетах не вчилися, а школярі після різдвяних вакацій відвідували навчальні заклади. Чому так? Можливо, підкреслюю можливо, влада боялася протестних акцій в лютому? Як це вплинуло на викладачів і студентів? Стосовно студентів – гадаю, позитивно. Професорсько-викладацький і адміністративний склад університету працював. Адже викладач працює не лише в аудиторії на лекції. Для ґрунтовної лекції він мусить працювати і під час вакацій. Хтось писав монографію, хтось наукову статтю, хтось готував модулі, а хтось тести для вступу на магістратуру. Семестр розпочався, і навчальну програму треба виконати у повному обсязі. Сформовано додатковий розклад відпрацювань. Тому йде подвійне навантаження як на викладачів, так і на студентів. Чи можна було уникнути цього? Думаю, можна. Для цього державні кризові менеджери мали б мати напрацьований «план Б». Останнього, очевидно не було.

Євген ЛАНЮК, канд. політ. наук, асистент кафедри філософії ЛНУ імені Івана Франка:

– Як громадяни і патріоти нашої країни, ми повинні з розумінням ставитися до складної політичної ситуації, яка утворилась довкола забезпечення теплом. Газовий шантаж є одним із елементів гібридної війни Росії проти України, тож у тому, що студенти і викладачі опинилися на вимушених канікулах, немає провини ні університету, ні МОН. Утім, такі затяжні "канікули" неможливо назвати продуктивними з погляду навчального процесу. Втрата мотивації і концентрації уваги, великі прогалини в навчальному матеріалі і, як наслідок, потреба похапцем його наздоганяти дуже негативно впливають як на студентів, так і на викладачів. Ситуація, яка склалась цьогоріч, певною мірою є безпрецедентною. Не секрет, що вища освіта в Україні має дуже багато системних проблем і вад. Дуже погано, якщо вона отримає ще один важкий удар через неможливість нормального навчання в зимовий період. Тому дуже важливо, щоб і університет, і МОН винесли необхідні уроки з цієї ситуації. В навчальний процес у світі вже активно увійшли інформаційні технології – онлайн-курси, скайп-лекції та семінари, технології дистанційного навчання тощо. Вважаю, що теперішня ситуація є нагодою поміркувати про глибше впровадження цих технологій у навчальний процес, причому таке впровадження має активно контролюватись університетом. Якщо академічна спільнота успішно вирішить це завдання, то навчання від цього тільки виграє і за межами цих вимушених кроків.

Юрій ЗАЛІЗНЯК, доцент кафедри нових медiй, кандидат філологічних наук Львівського національного університету ім.І.Франка, керівник служби новин «Дуже радіо»:

– Уникнути непередбачуваних речей, на які не маємо впливу, – важко. Бажання відпочити і необхідність пройти курс за семестр можуть вступати в конфлікт. Великий організм, що називається університет, має певну логіку процесів і її слід дотримуватися усім. Раціональність кожного рішення визначається купою змінних і обставин, за яких правильність рішень іноді можна оцінити лише згодом, а на майбутнє не забувати поведінкових шаблонів з пережитого досвіду.