Бурильник - фах для справжніх чоловіків
Кияни не без підстав пишаються своїм містом-красенем. Але майже ніхто не замислюється: на чому, так би мовити, стоїть його краса.
Більшість висотних розкішних будинків та інших відомих споруд спираються на палі. Приміром, готель "Спорт", найвищий будинок у Києві, який належить Цивільній авіації (на проспекті Перемоги), другий ярус трибун спорткомплексу "Олімпійський", Музей Великої Вітчизняної війни, Співоче поле, Будинок органної музики, Андріївська церква, Телевежа, будинок колишнього міськкому комсомолу... Жодна солідна будова не в змозі обійтися без цих своєрідних підпірок. Чому - запитаєте ви. Це дуже просто. Київ стоїть на льодовикових відкладах. Тож будинок треба посадити на корінну породу. Шляхом геологічної розвідки визначають глибину її залягання, а тоді проектують потрібну кількість паль (трапляється, до 200 штук).
Фахівець з буріння паль - фах рідкісний. Особливо у ціні бурильники 5-6 розряду - майстри широкого профілю. В одній особі це й зварювальник, і кранівник, і екскаваторник, і компресорник. Глибокі, складні палі (до 30 метрів) доручають саме їм. Бурильники працюють у дві-три зміни за будь-якої погоди - у сніг, дощ, холод і спеку. Є, ясна річ, на об`єкті, битовка, де можна елементарно переодягнутися, перекусити, помити руки, заховатися від дощу, але, як правило, - весь день на повітрі.
У бурильників є навіть своя прикмета: якщо новачок зиму витримав - з фаху не піде. А витримує небагато-хто - не кожному по силах цей непростий фах. Та й зарплата оптимізму не додає - 250-300 гривень на місяць. От і працюють у котлованах старі "зубри", звичні до нестатків і важкої фізичної праці.
"Раніше бувало котлован так наповнювався водою, грязюкою, розчином бетону, що до важелів механізмів підпливали на плоту, - розказує буровий майстер з 40-річним стажем Володимир Циглер. - Та й сьогодні таке буває, коли палі "мокрі" - на плавунах. Хтось із перехожих нас - брудних, обідраних, сприймав за ув'язнених, що відбувають покарання. Іноді навіть прикро за нашу працю. Ми мов підводники -завжди у тіні. Всі захоплюються архітекторами, будівельниками, але без міцного фундаменту і будинок нестійкий".
Ох, наскільки ж правий досвідчений майстер! Згадаймо хоча б трагедію Одеського театру опери та балету, що триває досі, - фундамент цієї красивої будівлі "на межі".
Взагалі, бурильник - це не просто фах, це покликання. Буровій віддають все життя. Навіть бурильник-пенсіонер ніколи не пройде повз будування котловану. Обов'язково підійде, подивиться і, будьте певні, зустріне знайомого. Адже київських бурильників можна на пальцях полічити.
