Про релігію і азбуку

«Сестра моя, Софія» - така назва нової книги «Дня», презентованої на Львівському Форумі книговидавців. Це традиційно  для редколегії книга з історичним ракурсом. В ній автори проводять паралелі між спільним  минулим  України та Болгарії і різним їх положенням  у сьогоденні (нині остання вже є членом НАТО та ЄС).

На стенді Форуму, одному із близько п’ятисот, новинка зайняла чільне місце. Відвідувачі відзначають гарний дизайн: лаконічність оформлення, стриманість кольорів, символіка. Варто додати, що за гарним звичаєм книга супроводжується арт-елементом. На цей раз це браслет  із вигравіюваною на ньому буквою Аз.  Минулорічна «Повернення у Царгород» також супроводжувалась аксесуаром – хусткою із зображенням чотирьох храмів – «Софій»: Київської, Новгородської, Полоцької  і, відповідно, Константинопольської.

Це не перша книга видання, де відбувається пошук історичних зв'язків із сусідніми країнами. Відносно нещодавно бібліотека газети поповнилась і вищезгаданим «Поверненням у Царгород», де шукають точки дотику  із Туреччиною (як сучасною спадкоємицею) не лише традиційно негативного характеру, а й позитивного: з Візантії до нас прийшло християнство.  Нинішня книга, «Сестра моя,  Софія…» - про дві фундаментальні спільні  риси України і Болгарії: віру і азбуку.

А ось що думає форумчанин пан Денис, щодо тенденції, яка склалась у виборі тем та країн, яким команда газети присвячує наукову розвідку: «Варшава – ситуативний союзник.  Мінськ – аморфна ситуація...  Москва – ворожа.  Ну а  Софія, може, і сестра.  Інших столиць,  які умовно могли би бути сестрами, не видно». Принаймні поки що.