ДЕНЬ. Василь ГОРБАЛЬ: Запуск внутрішнього ринку вимагає ухвалення політичних рішень
Світова економіка знову стоїть на краю прірви нової фінансово-економічної кризи. Обвал світових фінансових індексів на початку серпня супроводжувався хаотичними оцінками і суперечливими прогнозами щодо перспектив розвитку економічної ситуації. Землетрус на фондових ринках стався після того, як США, підвищивши межу допустимого держборгу, здавалося, врятували себе й увесь світ від катастрофи, що насувається. Чому політичне рішення американської влади не здобуло належного ефекту і довгостроковий кредитний рейтинг США було знижено міжнародним рейтинговим агентством Standard & Poor’s із максимального рівня ААА до АА+ з «негативним» прогнозом — для багатьох експертів залишилося неясним. Утім, можна говорити про те, що політичні рішення вже не можуть ані «відмінити» технічні дефолти, й ані, тим більше, зупинити переформатування глобальної економіки, що розпочалося. Сьогодні по суті питання стоїть таким чином: або світова економіка стане підтримуватися тактичними інструментами і поступово перебудовуватися, або буде допущено шоковий сценарій з метою виходу на нову платформу після кризової економіки. Поки що фінансово-економічна невизначеність, яка панує на ринках, свідчить про те, що у глобальних гравців відсутня ідеологічна візія економічного порядку. Такий ідейний вакуум якраз і підштовхуватиме шоковий сценарій. Тому на сучасному етапі невизначеності перед усіма країнами стоїть подвійне завдання: пошук балансу на світовому фінансовому ринку й утримання національних економік від загрози боргових криз. Цікаві з огляду на це особливості боротьби з кризою в Європейському Союзі, Китаї та Росії.
Європейський Союз, який зіткнувся з кризою суверенних боргів країн-членів, постав перед проблемою корекції економічної стратегії, яка не зважила на можливі фінансові ризики від підтримки стабільно дорогого євро в небагатих європейських економіках. Грецький економічний колапс, Італія, Португалія, Іспанія, які стоять на порозі кризи, — внесли на порядок денний питання про перегляд наявної моделі єврозони. Отже, сьогодні головний локомотив європейської економіки — Німеччина, яка вже двічі узяла на себе основну долю допомоги Греції, усвідомила безперспективність технічних вливань і необхідність зміни всього економічного курсу Євросоюзу. Логіка розвитку великих економічних територій переглядатиметься на користь формування регіональних. Грецький дефолт, американська боргова криза примушують ЄС переформулювати свою економічну ідеологію в бік більшої фінансової федералізації. По суті, йдеться про формування федерального фінансового центру на чолі з провідними економіками в особі Німеччини, Франції та Великобританії, створення структур загального фінансово-економічного управління, формування єдиної політичної та економічної стратегії стосовно країн, так би мовити, федеральної периферії. Основний висновок із європейської кризи полягає в тому, що можливості кредитних економік як багатих, так і небагатих — вичерпуються. Необхідно повернутися до реальної економіки, переорієнтовуватися із зовнішніх на внутрішні ринки. Та питання — в тому, на які індустріальні майданчики і технологічні ресурси вона зможе спертися. Велика інтеграція європейського простору свідчить, що, з одного боку, параметри нової економіки визначатимуть країни першої ліги, як володарі інновацій. З іншого боку, необхідно розуміти: від країн другої ліги буде потрібна концентрація не лише економічних, а й політичних зусиль для того, аби не опинитися на індустріальній, а то й «складальній» європейській периферії.
Продовження матеріалу читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "Економіка"
Джерело: «День»
