Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Живі печери

Репортаж із підземного музею трипільської культури
08 серпня, 00:00

Кваліфікований інструктор, необхідне спорядження і мінімальна фізична підготовка — перші необхідні речі для спелеотуриста. А бажання нових вражень та відкриттів допоможуть сповна пізнати загадковий світ печер.

Спелеологія — це наука, що вивчає світ підземних порожнин, відповідно спелеолог — людина, яка відкриває, досліджує та охороняє печери, а спелеотурист — це споживач, той, хто шукає нових відчуттів у світі підземних порожнин.

НАДДНІПРЯНСЬКА ПОМПЕЯ

Надзвичайно багатою на спелеоресурси є Тернопільська область: наразі там відкрито понад 100 печер (найбільше — у Борщівському районі). Не дивлячись на це, пошуки не припиняються — на території області постійно працюють експедиції з різних куточків України. Печери можуть бути загальнодоступними для туристів (із обладнаним освітленням) і для професіоналів — вони передбачають спортивне проходження і відкриті лише для спелеологів.

Наддніпрянська Помпея або Вертеба — підземний музей трипільської культури. Свою назву печера отримала за велику кількість археологічних знахідок. Уперше її почали досліджувати у 1876 році, але тоді практично всі знахідки були вивезені до Європи, стверджують фахівці. А вже у роки незалежності експедиція під керівництвом директора Борщівського історичного музею Михайла Сохацького знайшла цілісний культурний пласт часів неоліту. Саме тоді виникла ідея створити підземний музей, який повертав би людей на тисячу років назад. Як бачимо, ідея була втілена в життя, і, хоча печера ще не обладнана світлом, велика кількість спелеотуристів із задоволенням відвідує її підземні коридори.

На вході у Вертебу можна отримати ліхтарик, який зробить пересування безпечним, а з собою варто взяти спеціальний одяг, адже стіни печери подекуди обвуглені. Це — свідчення того, що під час Другої світової війни тут переховувалися вояки Української Повстанської Армії та партизати. Особливою тут є атмосфера музею, адже під землею все може залишатися незмінним тисячі років — цьому сприяє стабільність температури (10-11 градусів тепла) та недоступність підземелля для великої кількості людей.

Популярним серед туристів є екскурсійний маршрут у печері Кришталева, довжина якої становить 23 км, відкрили її для широкого загалу ще у 30-х роках ХХ століття, освітленням обладнали поляки, адже тоді Тернопільська область належала до Польщі. У роки Великої Вітчизняної війни вхід до цієї печери було підірвано і лише на початку 60 х років її знову відкрилидля багаточисельних туристів. Загальна довжина екскурсійного маршруту — 2,5 км, інша частина відкрита лише для спелеологів.

СЕЛО МЛИНКИ: ВИПАДКОВЕ ВІДКРИТТЯ

Якщо ж хочеться відчути себе «справжнім спелеологом» — варто їхати у село Млинки Чортківського району, де знаходиться однойменна печера. Під супроводом кваліфікованих інструкторів можна пройти спортивний маршрут, довжина якого встановлюється відповідно до фізичної підготовки екскурсантів, чисельності групи та інших умов. Відкриття ж печери Млинків було випадковим: місцеві жителі, добуваючи гіпс, несподівано для себе прорубали вxiд до підземної порожнини. А вже подальше першопроходження і дослідження здійснювалось тернопільськими спелеологами-аматорами. На сьогодні відкрито близько 25 км лабіринту.

— Печери є живими, — вважає місцевий спелеолог Роман. — У цьому легко переконуєшся, коли потрапляєш до підземних залів та дивуєшся красі кришталів, які створила сама природа. Але кожна краса знаходиться в небезпеці, коли біля неї опиняється рука людини, яка має намір забрати цю красу з собою, тим самим зруйнувавши її.

Згідно з легендами, які розповідають екскурсоводи, в печері існують духи-охоронці. У Млинках та Озерній — це Білий Спелеолог, у Оптимістичній — Маяка, у Атлантиді — Трагладит. Ставлення до легенд — різне, але самі спелеологи вірять у існування невидимих спостерігачів: коли вимикаєш світло і сидиш у повній темряві, починаєш бачити підсвіти ліхтаря на стінах, чуєш звуки (можливо, це кажани?), а інколи знаходиш тури (показники дороги), які вказують невірний напрям руху.

— Печери — це зовсім інший світ, у якого є своя аура, — переконаний київський спелеолог із 40-річним стажем Тамара Крапівнікова. — Ми там — прибульці. Коли розповідають легенди про печери, згадують, що не можна ходити поодинці або виносити кристали на поверхню — заблукаєш. Це ніби необов’язкове правило, але воно існує і його дотримуються.

ВІДКРИВАЧУ ОПТИМІСТИЧНОЇ — 75 РОКІВ

На Тернопільщині є дві печери-гіганти — Оптимістична та Озерна. Оптимістична була відкрита у 1966 році Львівським спелеоклубом «Циклоп», яким тоді керував Мирон Савчин. Цього року першопрохідцю виповнилося 75 років. Свій день народження ювіляр святкував 7 липня (майже в ніч на Івана Купала). Випадковостей не буває — тільки незвичайні люди роблять незвичайні відкриття!..

У першій експедиції спелеологи змогли пройти близько сотні метрів, але з надією на те, що це є тільки початком, печеру назвали Оптимістичною. Вона повністю виправдала свою назву і сьогодні є найдовшою печерою Європи та світу в гіпсах. Загальна довжина ходів на сьогодні становить 217 км(найдовша печера світу Флінт —Мамонтова — 536 км). Кожний окремий зал печери має свою назву, серед яких є «Зал вічно молодих», «Зал Володимира Висоцького», «Зельдіна», «Авербаха», а також окремі райони: «Озерний», «Києво-Печерська лавра», «Анаконда». Під час досліджень спелеологи живуть у підземних базових таборах (ПБТ), де готують їжу, відпочивають та зберігають речі. На думку спелеологів підземна доба складається з 36 годин, кожні 12 з яких відводяться на роботу, особисті справи та сон.

ОЗЕРНА — СХОВИЩЕ ВІД НІМЕЦЬКИХ ЗАГОНІВ СС

Печера Озерна є не менш відомою, ніж Оптимістична, вона знаходиться неподалік села Стрілківці Борщівського району, її довжина 116 км. Характерною особливістю Озерної є підземні озера, які займають близько третини її площі. У Ближньому районі знаходяться озера Немо, Нежданка, Зал грязі, вода в яких є дуже прозорою. Загальна ж довжина досліджених районів печери — 116 км.

Першовідкривачем печери вважається житель села Петро Дичка. Перед війною він погнався за лисом, який сховався від нього у невеликій «дірі». Хід дозволяв пролізти в нього людині, хоч і був надзвичайно брудний. Але здобич була надто близькою, і Петро поліз далі. Лиса він не знайшов, але зацікавився знахідкою. Після цього, змайструвавши смолоскип, він ще декілька разів потрапляв усередину, і, як розповідає його племінниця, яка ще й досі живе неподалік, чутки про велику «гроту» охопили кілька селищ навкруги...

Під час Другої світової війни печеру використовували євреї як сховище від німецьких загонів СС. Це було в 1942- 1943 роках. Тоді тут жило 38 людей. Найменшим було тримісячне немовля. Жили вони в залі, який називається Хатки, що знаходиться недалеко від входу. Вхід був дуже добре замаскований, і навіть дивлячись на нього, неможливо було здогадатись, що там хтось є. У залі стояли ліжка, які було принесено з поверхні, побудований стіл, з каменю зроблені жорна, які ще й досі знаходяться під землею. Освітлювалася печера смолоскипами, а їжу готували на вогнищі, дрова для якого періодично заготовляли на поверхні. Дим від вогнища розсіювався по галереях і сліди від нього ще видно було на відстані сотні метрів від табору. Навіть зараз спелеологи знаходять сліди перебування людей у печері: останніми знахідками є керосинова лампа та ложка.

Є ІДЕЯ!

Деякі люди, які проживали тут у війну, ще живі. Нещодавно один з них, пан Штермер, мешканець Нью-Йорка, захотів створити музей.

— Існує ідея з’єднати дві печери Оптимістичну та Озерну, тим самим створивши на території України справжню печеру-гігант. Але для цього потрібен час, фінансування та ентузіазм дослідників. Ми над цим працюємо, — сказала Тамара Крапівнікова.

Разом з тим спелеологи шукають й інші «понори» — початки нової печери: наприкінці червня розпочалася експедиція київської групи спелеологів під керівництвом Тамари Крапівнікової в районі сіл Гермаківка та Нижнє Кривче. Існують спеціальні технології та обладнання, за допомогою яких відбувається пошук.

Чим керуються спелеологи — романтикою чи бажанням екстриму — важко сказати. Але це заняття дуже захоплює і дисциплінує людину. Тож якщо ви вийшли з віку дітей, але шукаєте нових вражень та цікавих мандрівок — їдьте в Тернопільські печери — абсолютно інший світ: таємничий і овіяний легендами.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати