«Повернення Іди Фінк»

У Збаражі на будинку, де народилася і до 1942 року проживала польсько-ізраїльська письменниця, відкрили меморіальну дошку

Із нагоди 100-літнього ювілею польсько-ізраїльської письменниці, уродженки Тернопільщини Іди Фінк, у Збаражі відбувся Міжнародний літературно-мистецький фестиваль. Захід тривав у межах проведення «Року Іди Фінк на Тернопіллі» і зібрав науковців, перекладачів, дослідників та поціновувачів її творчості. В перший день було організовано інформаційні панелі «Мала вітчизна Іди Фінк» і «Література про трагедію Голокосту в Галичині». В другий день фестивалю «Повернення Іди Фінк» відкрили меморіальну дошку, яку встановили на будинку, де народилася і до 1942 року проживала письменниця. 

«Мама розповідала мені про своє життя до Другої світової війни, Голокосту. Особливо тепло згадувала дім, у якому жила в Збаражі, великий сад із 78 деревами... Вона мала щасливе дитинство тут. На жаль, згодом була змушена виїхати з цього будинку і переїхати разом із сім’єю», — розповідає дочка Іди Фінк Мірі Наґлер, яка прилетіла на фестиваль із Тель-Авіва. — Це велика честь, що в Україні, зокрема в Збаражі, проводиться такий фестиваль. Маму та її твори пам’ятатимуть. Думаю, цей захід знаковий також у контексті вивчення історії Голокосту. Важливо знати, читати її, зберігати пам'ять».

Іді Фінк довелося пережити трагічні події нацистської окупації. Тим-то значну частину її творчості займає тема Голокосту. Саме вона розкривається в збірці оповідань «Сад відпливає», яку видали цьогоріч в Україні в перекладі Наталки Римської – перекладачки, редакторки українських публікацій інформаційного порталу Culture.pl, есеїстки, яка вже 11 років живе у Варшаві, працює в Інституті Адама Міцкевича.

«Іда Фінк – це неймовірно сильна письменниця. Її тексти надзвичайно актуальні для України. Коли на презентаціях я читала оповідання Іди Фінк, пригадалися свідчення наших примусових переселенців, зокрема те, що вони відчували, коли були змушені покинути свій дім у Донецьку, Луганську чи інших містах. Тексти Іди Фінк універсальні. Вони описують досвід людини в кризовій ситуації, коли наступний твій крок може врятувати тобі життя або призвести до смерті. Це все вона описала з власного досвіду», – каже Наталка Римська.

«Сад відпливає» – це друга книжка Іди Фінк, яку Наталка Римська переклала українською. Попередню, зокрема повість «Подорож» видали в Львові, у «Видавництві Старого Лева», ще 2017-го. Після виходу цієї книжки відбулася її презентація в Збаражі. Згодом сформувалася ініціативна група, яка почала працювати над проведенням «Року Іди Фінк на Тернопіллі». Його кульмінацією став фестиваль «Повернення Іди Фінк».

— Упродовж 2021 року ми провели інформаційно-просвітницьку кампанію, приурочену до 100-ліття письменниці та до роковин початку Голокосту в Україні, зокрема в Західній Україні. Спираючись на творчість Іди Фінк, можна розповісти про історію Голокосту. Її тексти — це погляд зсередини, зокрема описи конкретних фактів, подій і як люди реагували на них. Розповідати правдиву інформацію важливо насамперед для того, щоб історія не повторювалася, — каже один із лідерів проведення «Року Іди Фінк на Тернопіллі», голова ГО «Гельсінська ініціатива-ХХІ» Олександр Степаненко. — Влітку ВР доповнила перелік видатних дат 2021 року відзначенням століття від народження Станіслава Лема у Львові та Іди Фінк у Збаражі. В межах проведення «Року Іди Фінк на Тернопіллі» ми ще плануємо організувати заходи. Хочемо презентувати в Збаражі та в Тернополі книжку «Сад відпливає», яка на днях побачила світ в українському перекладі».

Історикиня, краєзнавиця, працівниця відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради, представниця ініціативної групи проведення «Року Іди Фінк на Тернопіллі» Тетяна Федорів уже кілька років займається вміщенням текстів відомої письменниці в топографію міста, працює в архівах. Саме вона віднайшла будинок, де народилася і проживала Іда Фінк.

«Наближалося 100-ліття від дня народження Іди Фінк, і ми хотіли гідно відзначити цю ювілейну дату. Почали готуватися, щоб зробити цей день особливим і «повернути» Іду Фінк додому. Запланували низку заходів, запросили літераторів, істориків, людей, які цікавляться творчістю письменниці. Приємно, що в перший день фестивалю у відеоформаті до відвідувачів наших заходів звернулася Оля Гнатюк, перша лавреатка літературної премії імені Іди Фінк», – каже Тетяна Федорів.

Бартоломій Крупа – один із дослідників, який приїхав на фестиваль із Польщі. Він історик, літератор, доктор наук, працює в Інституті літературних досліджень Польської академії наук.

– Я працюю над монографією про життя і творчість Іди Фінк. Творчість цієї письменниці – одне з головних моїх зацікавлень, – каже Бартоломій Крупа. – Одну зі своїх книжок я писав про польську літературу та історіографію про Голокост. Тоді зрозумів, що найважливіші голоси йдуть ззовні – це письменники, які живуть у Ізраїлі, але все життя пишуть польською. Наприклад, Іда Фінк народилася в Збаражі (1957 року емігрувала до Ізраїлю. – Авт.), але все життя писала польською. Вона надзвичайно важлива письменниця. Це підтверджується й тим, що її творчість відзначена багатьма літературними нагородами в світі – Премією Анни Франк (1985, Нідерланди), Премією меморіалу Яд Вашем (1995, Ізраїль), Премією імені Альберто Моравіа, Премією польського ПЕН-клубу (2003) та Премією Пінхаса Сапіра (2007).

Додамо, що про долю Іди Фінк та за мотивами її творів знято фільми у Франції, Німеччині та Ізраїлі. Книжки письменниці перекладено з польської — українською, івритом, англійською, німецькою, французькою, голландською, норвезькою, данською, італійською, російською мовами.