По той бік прилавка,

Базар - явище настільки традиційне і буденне, що інколи бажання навідатися туди спрацьовує у нас на рівні безумовного рефлексу. З погляду покупця, він (базар) є втіленням якості та дешевизни, продавця - професією і, внаслідок багатогодинного вистоювання над вже ненависними товарами, способом життя. Чомусь ми, виконавці шлунковотрактових вимог організму або ж упакувальних потреб тіла ніколи не завантажувати мозок роздумами про "живий елемент" ринку. Бачимо лише знекровлене м'ясо, свіже молоко, імпортне "шмаття" і не помічаємо того, хто стоїть над усім цим - ні, не голод, а продавець, який є не зовсім придатком до роздрібних товарів або ж посередницьким механізмом між вашими грошима та власним добром.

Ось що говорять самі продавці:

-- Мабуть, покупцям байдуже, у кого купувати, аби було смачно і бажано. Що вдієш? Ми й самі бачимо у людях передусім те, що знаходиться в їхніх гаманцях.

-- Втомлюють обличчя, величезне море облич... Однак, від них залежить мій заробіток, невеликий, немалий - якраз вистачає на життя. А до галасу можна звикнути.

-- Що почуваю до покупців? Байдужість... інколи заздрощі. Вони можуть прийти і піти, коли їм заманеться. А взагалі, робота як робота. Кожному своє.

-- Чи дратує щось? Ні, переважно ні. Однак ближче до вечора з'являється бажання викричатися на першого ліпшого. Чом би не на якогось перебірливого нахабу?

Втім, більшість вмісту ринку над взаємною етикою поведінки "не б'ється". Карнегівським підходом (філософією пристосування) тут послуговуються завжди, а доброзичлива ввічливість тітоньок - цьому підтвердження. Але така вже наша "совкова" ментальність, що переважно озиваємося на голос із легень жінки радянського крою - колоратурне сопрано навпаки.

До речі, як я довідалась, у торгівців є два вороги: міліція та конкуренція. На прохання сказати, що краще, відповідь була лаконічною: "Один чорт". Проте, "... конкуренція стимулює, від неї не втечеш, а от з міліцією краще не зустрічатися. Чому? Самі подумайте!"

Щодо об'єктивно-суб'єктивних стосунків, то "... бачити вже цього не можу. Постійно одне і те ж: овочі, фрукти, печиво. Набридає. Базар - велике болото, перш за все для того, хто в ньому живе".

Не беруся суперечити. Однак доки буде процвітати (чи то загнивати?) це болото, існуватиме стереотип "базарної баби", сварливої, грубої меркантильної, не обтяженої ані розумом, ані совістю.