Першорядний художник

У Львові представляють творчість Миколи Глущенка

Проєкт «Барви ХХ століття» відкрили в Національному музеї імені Андрея Шептицького. У показі – 151 картина Миколи Петровича Глущенка (1901 – 1977), а розмістили експозицію одночасно у головному корпусі ЛНМ (проспект Свободи, 20) та в історичному комплексі ЛНМ (вул. Драгоманова, 42).

Виставка масштабна і складена з живописних та графічних творів Глущенка зі збірки Національного музею та з приватної колекції киянина Едуарда Димшиця. Це спільний мистецький проєкт з нагоди 120-річчя від дня народження художника – Національного музею у Львові та київської галереї «Ню Арт».

У музеї розповідають, що проєкт «Барви ХХ століття» – найбільший показ творів Глущенка у Львові, а їх було кілька, починаючи від 1935 року, і що обидві частини виставки презентують «різні періоди творчості митця, який випробував широкий спектр художніх напрямів і течій ХХ ст., еволюціонував від естетичних засад імпресіонізму, неокласицизму і «нової речевості» до постімпресіонізму, від пластичних основ кубізму (в ранній період) до експресіонізму та українського колоризму».

Микола Глущенко народився 4 (17) вересня 1901 року у м. Новомосковськ (нині – Дніпропетровська область). 1918-го закінчив Комерційне училище у Юзівці (тепер – Донецьк). У Громадянську війну служив у Добровольчій армії генерала Денікіна (1919). Із залишками білогвардійських військ був інтернований до Польщі, звідки втік до Німеччини.

Займався у школі-студії художника Ганса Балушека у Берліні. Навчався у Берлінській вищій школі образотворчого мистецтва у Шарлоттенбурзі. З Берліна переїхав до Парижа (1925–1936), де відкрив власне ательє й зажив слави першорядного художника. 



Товаришував із Олександром Довженком і Володимиром Винниченком, спілкувався з Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, Фернаном Леже, Луї Арагоном і Ельзою Тріоле, також – з Володимиром Маяковським. Писав портрети відомих письменників – Ромена Роллана, Анрі Барбюса, Віктора Марґеріта, Марселя Кашена, видатного живописця Поля Сіньяка. Мав персональні виставки у Парижі, Марселі, Стокгольмі, Бухаресті та Львові.

1936 року переїхав до Москви. 1944-го – до Києва. Викладав у Київській художній школі. За життя зробив близько пів сотні персональних виставок. Також взяв участь у понад 200 колективних. Твори Глущенка представлені в музеях України, Росії, Франції, США, Канади та інших країн.

Помер 1977 року.  


«Ми маємо виставковий проєкт, який розкриває для нас бачення творчості Миколи Глущенка – митця, який першу виставку свою персональну мав у стінах Національного музею у Львові у січні 1935 року, – сказав на відкритті виставки генеральний директор Національного музею у Львові Ігор Кожан. – Цей митець дуже любив Львів. Все своє життя. І виставки, які відбувалися у 1960, 1970, 1980-х роках, були саме у Національному музеї, на вул. Драгоманова, 42. Сьогодні ми представляємо творчість Глущенка у двох локаціях – на проспекті Свободи, у головному нашому корпусі, та на Драгоманова, 42 – в історичній будівлі нашого музею, де він виставлявся 1935 року і в подальшому. У показі на Драгоманова – 49 творів зі збірки Національного музею і одна робота з приватної колекції Едуарда Димшиця. У головному корпусі маємо 101 роботу в показі – 100 з них з колекції Едуарда Димшиця і одна – з наших фондів. Це, напевно, найбільша виставка творів Глущенка, які колись були у Львові. Тобто 151 твір виставлений сьогодні у стінах Національного музею. Проєкт – дуже цікавий, на двох локаціях, які доповнюють одна другу. З чим я вітаю нас усіх. Це подія не тільки для Львова, а й для усіх пошановувачів творчості Миколи Глущенка».

За словами кандидата мистецтвознавства, куратора приватних колекцій,  колекціонера Едуарда Димшиця, він 1982 року, закінчуючи Київський художній інститут, захищав дипломну роботу, темою якої була творчість Миколи Глущенка. Вивчати творчість художника почав 1981-го. А першу роботу Миколи Глущенка п. Димшицю подарувала вдова художника. «Глущенко – це непересічна особистість в українському образотворчому мистецтві, і це, на мою думку, один із найкращих живописців в Україні, прекрасний колорист, – говорить Едуард Димшиць. – Був людиною, яка сама себе зробила. Я можу його навіть назвати дзеркалом ХХ століття. Тому ми й назвали виставку «Микола Глущенко. Барви ХХ століття». Не можу бути холодним до його творчості, бо дуже люблю його і ціную. Сподіваюся, всі її належно оцінять. Бажаю приємного знайомства з творчістю Глущенка. Тим більше, що представлені справжні його роботи. Бо він був настільки популярним, що є дуже багато підробок».

«Микола Глущенко – дуже знана творча індивідуальність, що підтверджено багатьма десятиліттями, – зазначив історик мистецтва, професор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців. – Щодо самої виставки, то вона дуже цілісна. У ній можемо бачити динаміку розвитку митця, його концепції малярства, його визначний талант. І не тільки колориста, а й пластика. Що може дати нам ця виставка? Передусім – свіже прочитання цієї творчої індивідуальності, яка була відома дуже багатьом мистецьким центрам Європи».

Оглянути великий проєкт «Микола Глущенко. Барви ХХ століття», розгорнутий відразу на двох виставкових майданчиках, встигнуть всі охочі –   покази триватимуть до 5 грудня.