Життя триває!

Майже всім нам подобається цей теплий лагідний сонячний і сухий вересень. Зібрати врожай уже встиг навіть зовсім лінивий господар. Не дуже задоволеними можуть бути хіба що грибники, бо їм для вдалого збирання грибів потрібен дощик. Утім, на центральному базарі Чернігова купити кілограм маслят (уже почищених) можна всього за 15 — 20 гривень. Дуже щедрим цей вересень виявився і на благодійні справи. Які саме — читайте далі.

Дмитро КУМАКА, тимчасово непрацюючий, громадський активіст:

— За минулий тиждень мене особисто засмутила та інформаційна тиша, в якій українська влада намагається вирішувати з Москвою і незаконними бандитськими угрупованнями конфлікт на Донбасі. Складається відчуття, наче нас «водять за носа».

Позитивні враження — від моєї волонтерської діяльності, яка спрямована на підтримку передусім дітей із зони АТО, котрі змушені були хто тимчасово, а хто назавжди оселитися на Чернігівщині. Взяв таке собі шефство над дитсадком № 32: тільки-но до них прибуває дитина з Донбасу, завідувач надає мені про це інформацію, я приходжу до групи і дарую цій дитині подарунок — різноманітну дитячу канцелярію від місцевих «бандерівців», загальна вартість набору становить близько 100 гривень. Такій підтримці радіють і діти, і їхні батьки, і вихователі. Дякую за допомогу нашим чудовим чернігівцям. Подібні справи дарують справжню радість!

Ірина БЕРЕЗИНЕЦЬ, приватний підприємець, голова ГО «Сяйво Сіверщини»:

— За останній тиждень я зраділа інформації про нашого бійця, про якого думали, що він загинув, точніше, зник безвісти з 13 липня цього року. З’ясувалося, що Дусь Сергій Васильович є в списках полонених за № 259. Маємо маленький шанс на ще одне врятоване життя! Друга хороша новина: на вихідних ми провели благодійну акцію «Надійний тил». За два дні волонтери зібрали 24 988 гривень та продукти, засоби гігієни, батарейки, цигарки на суму приблизно 50 000 грн. Мене вразило, що дуже багато дітей шкільного віку кидали в скриньки від 1 до 5 гривень — напевно, це їхні кишенькові гроші. Люди приносили картоплю, теплі речі, домашню консервацію. Багато хто запитував, чи будемо ми стояти під супермаркетами наступного тижня. Ще одна приємна новина: в суботу приїхали у відпустку танкісти 1-ї танкової бригади. На Червоній площі Чернігова зібралося дуже багато людей, які зустрічали хлопців з хлібом-сіллю. Танкісти не чекали такої зворушливої зустрічі. Вони були вражені, що зовсім незнайомі люди прийшли привітати їх з поверненням. Вважаю, це справді виявилось для них радістю.

А з поганого — ми поховали Віталія Вікторовича Рябого, бійця 1-ї танкової бригади. Він був племінником друга нашої родини, який брав активну участь у його вихованні, проводжав його на війну. На жаль, не дочекався живим. Це трагедія...

Олег БОЙКО, музикант, викладач Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького:

— Про життя країни — зараз все нібито більш-менш спокійно, але все одно щодня чекаєш новин, не можеш залишатися байдужим до всього того, що відбувається в країні. Особливого смутку нема, але викликає занепокоєння політична ситуація, не всі грані ми розуміємо.

Найбільшу радість, позитив, якщо не брати до уваги політику, дарує розкішна осіння погода. Надворі ще тепло, на деревах уже з’являються барви осені — теж теплі, не холодні. Професійні справи теж в порядку, робота є робота. Зараз готуюся до благодійного концерту гітарної музики, що відбудеться 22 вересня в обласному філармонійному центрі. Я буду грати, мій випускник Сергій Петренко — гратиме теж, прозвучить наш дует. Тобто вчитель і учень на одній сцені. Всі зібрані кошти підуть на допомогу чернігівським батальйонам. Я знаю, що у них зараз є потреба в термобілизні, зимовому взутті, багато в чому, хочу зробити свій внесок.

Людмила КОЛЕСНИК, психотерапевт, волонтер, який надає психологічну підтримку пораненим у військовому госпіталі, родинам загиблих:

— Минулого тижня дуже порадувало те, що моя онучка Вероніка зробила перші самостійні кроки. Їй уже один рочок. А трохи засмутило те, що в суботу подалися з друзями до лісу по гриби, але в моєму кошику назбиралося грибів найменше.

Говорити про допомогу пораненим і рідним загиблих бійців зараз не маю сил. Вирішила зробити кількаденну відпустку, може, відвідаю Львів, Київ. Мені треба вибратися зі стану емоційного вигорання. Після Іловайського котла маємо величезну кількість загиблих, а сенсу в цих втратах я не бачу. Так само і рідні бійців, з якими я спілкуюся, не можуть зрозуміти, заради чого загинули їхні батьки, чоловіки, сини... Для подальшої роботи маю відновити душевну рівновагу.

Сергій ШУРУТА, юрист-консультант, спортсмен-візочник:

— Звичайно, більше за все радує ця прекрасна погода. За таких умов я можу виїжджати до міста в будь-який час і в будь-який день (Сергій мешкає в передмісті й до робочого місця дістається власним візком. — Авт.). Особливих перешкод для себе не бачу. Приємно, що мене запросили на радіо, де я поділився враженнями від участі в супермарафоні, який відбувся нещодавно в Польщі. Загалом провів там майже два тижні, а марафон тривав чотири дні, в ньому взяли участь понад сто учасників. Я пересувався візком з прапором України. Засмучує те, що про безбар’єрне середовище — комфортне для руху візочників — у моєму рідному місті багато говорять, але мало що роблять.