«Що б я хотів змінити в Україні?»

Як показали перші листи, надіслані до редакції «Дня» нашими юними читачами (а тепер і авторами), дитячому погляду на навколишню дійсність сьогодні, крім наївності й безпосередності, що належать за статусом, у великій мірі притаманні й критична спостережливість, і здатність до узагальнення, і почуття значності власних думок.

Це тим примітніше з того погляду, що дитячий голос завжди виявлявся неврахованим у системі ціннісних орієнтирів тоталітарного суспільства. Навіть незважаючи на заяложене «вустами немовляти...» чого гріха таїти, ми не схильні сприймати всерйоз «дитячий лепет». А тим часом особливості погляду наших дітей на наше життя здатні багато в чому скорегувати і наші уявлення.

Першими на конкурс «Дня» «Що б я хотів змінити в Україні?» відгукнулися Анастасія Гаврилова і сестри Олександра та Людмила Айвазян з Києва. Ми друкуємо їхні листи лише з невеликим редакторським виправленням. Чекаємо на нові листи, нагадуючи, що конкурс «Дня» оголошено для дітей 8 —18 років. Теми творів: «Що б я хотів змінити в Україні?» або «Що б я хотів зробити для України?». На переможців, яких ми оголосимо до Дня захисту дітей — 1 червня, чекають призи.

Інф. «Дня»

«Нехай моя батьківщина не буде гіршою за інші країни»

Я думаю, що треба побудувати більше притулків для бідних людей. Ще мені б хотілося, аби ми скоріше вирішили фінансові проблеми. Я вважаю, що на виборах нового президента ми оберемо надійного, який все-таки цю проблему вирішить. Я б дуже хотіла, щоб Україна повернула всі свої борги. І, можливо, тоді не буде так багато страйків. Я б дуже хотіла, щоб Україна змінилася на краще, і щоб менше було бідних людей, які просять грошей на шматок хліба. Деякі люди крадуть гроші або вбивають на замовлення, а після вбивства отримують гроші. Деякі мами навіть народжують дітей для продажу. Адже в них немає можливості якось ще заробити грошей.

Я б не хотіла, щоб трапилася ще одна біда в Україні як, наприклад, Чорнобиль або Закарпаття. Якщо подивитися на інші країни, чим вони кращі? Нічим, ну, може, вони багатші, але біда може прийти в будь-яку країну. Наприклад, Колумбія. Адже так багато людей загинуло там. Всі ми люди, і ми не можемо жити без горя, без любові, без щастя.

Нарешті, я б хотіла, щоб наш уряд більше уваги приділяв пенсіонерам і видавав їм не по 50 гривень, а набагато більше. Бо в них немає можливості працювати. Я впевнена, що кожний із них зробив щось для своєї батьківщини.

Я не розумію, навіщо депутатам сперечатися, хто кращий або яка партія краща: зелені чи Народний рух України. Я вважаю, їм треба думати не про те, як показати себе з кращого боку, а як зробити кращою Україну.

Я б дуже хотіла, щоб моя батьківщина не була гіршою за інші країни. Хтось повинен змінити нашу рідну Україну, і це має бути наш новообраний президент.

Анастасія ГАВРИЛОВА, 12 років

Київ

Дорослі не винні?

Мені складно сказати, що б я конкретно хотіла змінити або зробити для України. А ось на запитання, «Якою я хочу бачити Україну?», я можу відповісти, що нам потрібний уряд, який буде працювати на нас, а не навпаки; уряд, якому б ми довіряли. На цей час нашому урядові далеко до ідеалу. Адже є стільки непомічених проблем, за якими існує ціла низка інших.

Почну, мабуть, з молоді: основною проблемою на сьогодні є наркотики. Молоді юнаки й дівчата починають приймати їх з різноманітних причин. І чомусь навіть знаючи про наслідки, не вірять, що з ними це може статися. А коли вже дуже пізно, не всіх вдається врятувати. Також у наш час вагітність у 13 років не рідкість, а це ж велика травма на все життя. Я думаю, основна причина цих проблем — мінімум уваги, яку батьки приділяють своїм дітям. До того ж у багатьох сім’ях ці теми взагалі закриті, а це неправильно. Дитина зростає на самоті зі своїм проблемами, і часто здійснює вчинки, про наслідки яких нічого не знає. Але дорослі практично завжди не винні. Тому що в нас також великі економічні проблеми: грошей бракує, продуктів немає, і часто батьки не в змозі прогодувати своїх дітей і віддають їх у притулки. Але навіть якщо з грошима проблем немає, чи можуть вони забезпечити своїм дітям добре харчування? Ні. І ще одна — екологічна — проблема. Яскравим прикладом є ЧАЕС, а також інші створені людиною станції і фірми, що забруднюють довкілля. Уряд, навіть знаючи, яким повітрям ми дихаємо, і яку воду п’ємо, не робить жодних істотних дій, щоб вирішити цю і багато інших проблем, котрі хвилюють, думаю, не лише мене. Адже, коли ми їх обираємо, ми сподіваємося на якісь зміни, реформи, які поліпшать наше життя, щоб майбутнє покоління жило в чистій і мирній країні, здатній прогодувати все населення здоровими і корисними продуктами, одягнути й дати дітям добру освіту, незалежно від фінансового стану їхніх батьків. Такою б я хотіла бачити Україну.

Олександра АЙВАЗЯН, 15 років

Київ

Зоопарк — ширший і довший

Я думаю, що треба намагатися очистити повітря. Я б хотіла, щоб люди звернули увагу на тварин. Хоч би яка біда сталася в людей, ніхто не піклується про тварин. Хочеться, звичайно, щоб побудували притулки для тварин, а також, я вважаю, треба зробити зоопарк у Києві набагато ширшим і довшим. Щоб у кожної тварини в зоопарку була велика територія.

Хочу, щоб побудували більше гімназій, інститутів, коледжів. Щоб діти й підлітки могли забезпечити своє майбутнє, щоб всі ми розвивали українську культуру.

Я люблю читати й хочу, щоб у бібліотеках було більше цікавих книг.

Я мрію, щоб наша молода Україна завжди квітнула!

Люда АЙВАЗЯН, 10 років