Людина – мова – територія

Яка сила спроможна змінити ситуацію в країні

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та й голос —

більш нічого.

А серце б’ється-ожива,

Як їх почує!..Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!»

Тарас Шевченко

Нещодавно дивився фільм про Дубай, дивився з захопленням і...заздрістю. З захопленням, бо чарувався феноменом любові до своєї країни, бо лише ЛЮБОВ’Ю можна сотворити в надзвичайно складних умовах (за кілька десятиліть!) таке чудо надсучасної архітектури, таке чудо містобудування в цілому. І з заздрістю. Бо за ті самі десятиліття Україна з потужної, науково-економічно розвинутої держави перетворилася в регіон, котрий більшість молоді мріє покинути заради «кращого» життя за його межами! І найбільш прикро від того, що за тридцять років Незалежності Україна не спромоглася створити навіть натяк на систему (програму, проєкт, стратегію тощо) державотворення. І, що найгірше, в більшості до влади рвуться люди не для того, щоб служити суспільству, а для того, щоб його обкрадати. Що усі рівні влади — законодавча, виконавча і судова, разом з правоохоронними органами, майже повністю деморалізовані. Котрим чуже поняття Честі і Гідності. Тож яка сила спроможна змінити ситуацію в країні!? Адже немає жодної авторитетної політичної структури, керівники котрої готові повністю присвятити себе до подвигу державотворення, жертвуючи своїми статками, здоров’ям і, навіть, життям! Залишається лише одна суспільна структура, яка може (і як на мене, повинна) активно втрутитися в процес припинення руйнування нашої держави, і, тим самим, запобігти занепаду Нації. І такою структурою є Церква. Адже Україна має досвід діяння греко-католицької церкви під проводом Митрополита Андрея Шептицького, коли в умовах окупації галичани за неповних пів століття перетворилися з однієї найбідніших у світі народностей у висококультурну та заможну християнську спільноту — українську Галичину! Тож настав час об’єднати зусилля усіх гілок Християнства в Україні для своєї реорганізації, щоб з «ритуальної» (в певній мірі) церкви перетворитися в Церкву, як істинного духовно-соціального провідника Нації.

І, при цьому, без принципово нового об’єднання Церкви і Держави в сучасних умовах неможливо подолати основні руйнівні цивілізаційні виклики: тотальна девальвація таких Цінностей, як Святість, Чистота, Любов; розвиток споживацтва та стрімке нищення навколишнього середовища.

Тому першочерговим завданням нашого суспільства є створення ефективної системи світоглядного виховання нашої молоді. Щоб кожна особа відчувала себе важливою і відповідальною частинкою безмежного космічного розуму, щоб морально-етична чистота людини була гармонійно поєднана з потужним інтелектуальним розвитком. Бо тільки так може бути реалізоване інтуїтивне прагнення людини ставати Співтворцем Буття! Тож у тандемі «Церква-Держава»:

Церква має забезпечити знаходження таких ефективних мотивацій, щоб в кожній людині розвивалося прагнення  ставати гармонійно-розвинутою високодуховною особистістю;

Держава повинна створити належні соціально-економічні умови для виявлення у кожної людини її талантів та сприяти у їх розвитку з тим, щоб в подальшому кожен громадянин себе повністю реалізував якомога повнішим служінням суспільству.

Що ж цьому заважає? Як збагнути одну з головних причин усіх українських бід. А причина, як на мене, і, можливо, для багатьох моїх співвітчизників, з наукової точки зору виявляється дуже несподіваною — українці недостатньо розмовляють (користуються) українською мовою. Знаменитий бельгійський учений, лауреат Нобелівської премії в галузі хімічної фізики Ілля Пригожин стверджував, що людина повинна розмовляти тією мовою, яка природньо відповідає певній території й, особливо, коли є офіційною мовою держави, в якій ця людина живе. Адже кожна нація за допомогою мови продукує свої когеруючі (зв’язуючі) вібрації, які підтримують цілісність нації як самоорганізованої системи. Тому так важливо українцям розмовляти українською мовою. Український вчений Володимир Ніс у статті «Найважливіший засіб людського існування» (журнал «Листи до приятелів», червень 2009р.) також говорить про те, «щоб могти робити щось серйозне в Україні, потрібно володіти українською мовою. НІ англійська, ні російська для цього не підходять, бо вони вступають в конфлікт з нашою землею і можуть призвести тільки до занепаду, до перетворення цієї землі на пустелю, що ми й спостерігаємо в Україні у XX сторіччі». В цій же статті говориться про дуже глибокий зв’язок мови ї землі. Оскільки скогеровані спільною мовою люди завжди живуть на певній (невипадковій для них) території, то впродовж тисячоліть їхня мова стала віддзеркаленням усіх природніх умов, притаманних цій території, або, як говорить про це Володимир Ніс , «природним законом» цієї землі. Отже встановлюється потрійний зв’язок: людина-мова-територія.

При цьому, крім повнішого користування українською мовою, потрібно слідкувати за її чистотою.

Автор цієї статті сподівається, що найближчим часом розпочнуться спроби більш ефективного об’єднання зусиль високодуховними представниками Церкви і Держави для того, щоби спричинитися до очищення наших душ і мови, і, тим самим, забезпечити українцям омріяне багатьма поколіннями повноцінне життя.