Господар села чи «раб» голови ОТГ?

«МИ ХОТІЛИ ТІЛЬКИ ЗМІН!»

Після того, як його не призначили старостою Штунського старостинського округу, Олександр Зінчук не ходить без роботи. Багато чого знає і уміє, аби не лишитися, як кажуть, за бортом життя. Проте 5 років, відданих роботі спочатку в сільській раді в Штуні, а потім — на посаді старости, дали певний досвід і в сфері місцевого самоврядування. Щось було зроблено, чогось не було ще досягнуто, тому балотувався на посаду голови Вишнівської територіальної громади, що в Любомльському районі, і до якої входить його Штунь. Набрав Олександр на виборах 44 відсотки голосів, на десяток відсотків відстав від чинного голови Віктора Сущика, для якого він на виборах голови був єдиним конкурентом. Зовсім непоганий для Зінчука результат, якщо врахувати, що Сущик має набагато більший досвід у місцевому самоврядуванні, керував однією з найуспішніших на Волині ОТГ.

«Люди хотіли змін», — так пояснює підтримку Зінчука мешканка Штуня підприємниця Світлана Степанюк. Вона каже, що за 5 років існування Вишнівської ОТГ позитивні зміни відбувалися лише у Вишневі, центрі громади: «Там ставили мармурові лавочки, клали дороги, облаштовували амбулаторію... В інших селах те не робилося». «Наш староста Олександр Зінчук і хотів щось зробити. Скільки він виїздив, щоб розв’язати проблему з приміщенням будинку культури, який стоїть без вікон, скоро завалиться... Зінчук добивався, аби там була амбулаторія, щоб зберегти приміщення і наблизити медичні послуги до людей. Але того не сталося, нас оминули. За Зінчука голосували не тільки в Штуні, голосували і по інших селах. Люди хотіли змін, вони сподівалися, що коли головою громади стане староста невеликого села, то проблеми таких сіл будуть голові ближчими, зрозумілішими, актуальнішими», — продовжує Світлана Степанюк.

Не ставши головою Вишнівської громади, Олександр Зінчук не став і старостою Штунського старостинського округу. Хоча надії такі в людей були. «Ми чули, що по інших селах громади з людьми хоч трохи радяться, хто мав би бути старостою. А до нас голова не приїхав. Оголошення про представлення старости вивісили мало не вночі, але на ранок на збори все ж прийшло понад сто чоловік. Людям не байдуже було, хто буде старостою. Бо якщо голову громади обирають, то старосту — призначають. Ми сподівалися, що думку людей врахують», — каже Світлана Степанюк. Активісти в селах старостинського округу зібрали на підтримку Зінчука 380 підписів. Вірогідно, що це взагалі єдиний приклад на Волині, коли громада збирала підписи на підтримку свого кандидата на посаду старости. Але до думки громади не дослухалися. Старостою стала Любов Мандрика, яка свого часу працювала секретарем Штунської сільради, працювала фахівцем ЦНАПу Вишнівської громади. Новообраний голова Вишнівської територіальної громади Віктор Сущик заявив людям, що він формує свою команду і має на те всі законні підстави. А Зінчука не хоче, навіть якщо того хоче громада.

«ОПОЗИЦІЇ ЇМ НЕ ТРЕБА!»

«Два села зробили погоду на виборах голови Вишнівської територіальної громади, це сам Вишнів і Машів, села, в яких за час існування ОТГ відбулися-таки позитивні зміни. Тут на вибори прийшло значно більше людей, ніж у інших селах. І що з того, що в решті сіл я мав більшість? Вишнів і Машів дали багато голосів Сущику, і я відстав від нього десь на триста голосів загалом», — каже тепер Олександр Зінчук. Він пригадує, як ще кілька років тому, коли створювалася Вишнівська ОТГ і сільські голови стали старостами, вже тоді була мова, щоб старост — призначати. «В колі голів громад, помічників народних депутатів я вже тоді чув мову, що нащо їм, мовляв, опозиція в селах?.. Адже староста мав би захищати інтереси свого села, свого округу, виступати і проти голови. То, думаю, тому й зробили так, що голову — обирають, а старостів уже він призначає. І ніякої тобі тепер опозиції», — вважає Олександр Зінчук. Каже, начебто Сущик відкрито йому сказав, що оскільки ти був моїм конкурентом, то як я тебе можу призначити старостою...

Дуже змістовно ситуація «голова — староста — громада» розписана Андрієм Кавунцем, головою громадської організації «Ресурсно-інформаційний центр «Громади Вінниччини» (див. про це також у матеріалі Олесі Шуткевич): «Ще з початку напрацювання формату актуального етапу децентралізації, однією з головних очікуваних проблем було забезпечення врахування потреб і їх задоволення для мешканців населених пунктів, які не є адміністративним центром громади, а також зменшення загрози розвитку виключно адміністративного центру на тлі занепаду всіх інших населених пунктів. Особливо актуальним це питання було для громад, які мали досить велику територію і значну відстань від окремих населених пунктів до адміністративного центру (нагадаю, що Методика формування територій громад визначала цю відстань максимум у 20 км, у виняткових випадках — не більш ніж 25 км, але по факту це обмеження регулярно порушували). Ще з самого початку реформи — в 2014 році — було визначено, що розв’язанням цієї проблеми має стати впровадження посади старости.

Староста — це представник інтересів мешканців даного населеного пункту на рівні керівництва громаді. Звертаю увагу — староста представник інтересів мешканців населеного пункту, а не представник керівництва громади. На тому етапі було багато різних пропозицій щодо того, як саме визначати старост і де вони мають працювати... Але було визначено, що обирають старосту мешканці відповідного старостинського округу... Староста став за посадою членом виконкому громади і отримав можливість гарантованих виступів на сесіях її ради. Досвід показав, що багато старост почали активно відстоювати інтереси своїх старостинських округів, що іноді призводило до виникнення конфліктів із головою та радою ОТГ у випадках, коли бажання і можливості виконання якихось заходів чи робіт по старостинському округу не збігалися з можливостями громади. Причому часто старости казали, що оскільки їх вибрали мешканці, то вони і мають відстоювати їхні інтереси всіма можливими способами, а голови громад не могли з цим нічого зробити, оскільки староста — виборна посада.

Це стало однією з причин того, що в липні 2020 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими визначила, що староста затверджується радою громади за поданням голови. Тобто мешканці втратили можливість обирати старосту, а його призначення депутатами ради за поданням голови мало зменшити ймовірність виникнення конфліктів».

«ЦЕ СУПЕРЕЧИТЬ САМІЙ ІДЕЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ!»

Віктор СМОЛЯРЧУК, громадський діяч, економіст, голова Волинського обласного фонду підтримки житлового будівництва на селі:

— Змінами до законодавства, ухваленими влітку, Верховна Рада перетворила старост із представників інтересів населених пунктів на виконувачів волі голів. Якщо раніше старост мали обирати люди на виборах, то тепер їх призначають депутати на сесіях, за поданням міського чи сільського голови. Це суперечить самій ідеї децентралізації, відповідно до якої до всіх мешканців громад мають бути максимально наближені послуги і всі громадяни можуть брати участь у самоврядуванні.

На початках децентралізації «пастори» створення ОТГ декларували, що старости мають бути в кожному селі і наводили приклад війтів у Польщі. Але на сьогодні ми бачимо, що місцева влада знову концентрується в адміністративних центрах, які розташовані за декілька десятків кілометрів, а всі інші села, як сироти, самі по собі. Я не кажу вже про наше Полісся, коли навіть з таких прилуцьких сіл, як Веснянка, Борохів, Звірів, немає прямого сполучення з центром громади в Підгайцях. Їхні інтереси і повинні представляти старости. У великих громадах, з населенням понад 10 тисяч, депутатів обирають за партійною системою. Тож багато сіл не мають навіть такого представника в раді. Як можна мешканцям невеликого населеного пункту відстояти свої інтереси?

По всій Волині я чув лише про один випадок, коли в селі, де не було раніше сільської ради, призначили старосту. Це Вербка Дубівської сільради. В решті ж старост попризначали лише в колишніх адмінцентрах сільрад. Мало того, думають, чи й там їх лишати. Лише в деяких громадах (Смідин, Дубове) проведено попередні консультації з громадськістю щодо кандидатур на посаду старост. А є голови, яких думка селян абсолютно не цікавить. Таку політику не можна назвати державницькою, бо вона веде до подальшого вимирання невеликих сіл, до яких немає нікому діла.

На моє переконання, староста має бути в кожному селі, нехай навіть на громадських засадах, обиратись прямим голосуванням виборців і входити до складу виконкому громади.